15 лютого українці освячують воду та восковi свiчки.
Свято Стрітення святкують за 40 днiв пiсля Рiздва Христового. Здавна цього дня люди спостерігали за явищами природи i поведiнкою тварин. Так селяни прогнозували погоду i складали агрономічний календар.
Зустрілися Зима з Літом та й давай силу випробовувати: хто сильніший? Напускає Зима віхолу із снігом, замети по дорогах порозставляла, як прикордонні застави, бо не хоче Літові поступитися пануванням на землі. А Літо усміхнулося лагідно-лагідно, і сонечко полило із відерця небесного проміння золоте.
Почали танути замети та кучугури, потекли струмочки, задзвеніли по-весняному ручаї... Невже весна? Ні. Стрітення... Велика пора природної таємниці, що рік від року приходить на нашу землю і дивує, і тривожить, і зачаровує нас своєю неповторністю.
У народних казках Зима на Стрітення — стара бабище, а Літо — молодий гарний парубок. Зимі прислуговує Мороз-Морозище, Чорт (чи інша нечиста сила) та Смерть. Багато лиха приносять ці зимові слуги. Завжди при зустрічі з ними навіть сучасна людина мимоволі лякається, бо то тяжкі випробування — зустрітись із голодом та холодом. А де вони, то й смерть недалеко гуляє. Та Стрітення — це промінчик надії на близьке тепло та відродження життя. Тому Літо — веселе, життєрадісне, у солом’яному брилі, прикрашеному квітами. Воно ж бо вже не за горами...
Селяни цього дня перетрушують зерно у коморі, «будять» його, бо незабаром весна. До стайні чи сіней хат заносять картоплю на насіння, щоб «накільчилася». У церквах ідуть святкові богослужіння з нагоди Стрітення святого старця Симеона з Божим Сином. Але віруючі обов’язково посвячують свічки, що називають громичними, та воду. Громична свічка мала захищати весняні посіви від грому та заморозків. Бережуть її за образами і свято вірять у її чудодійну силу.
Посвячену на Стрітення воду наливають у нову невживану посудину. Приносять додому і зберігають про всяк випадок. За давніми віруваннями ця вода має величезну магічну силу. Нею поїли хворих людей, знімали пристріт («вроки»), окроплювали немовлят від лихого ока. Сприскували свяченою водою і худобу, щоб не хворіла; бджолині вулики, щоб отримати багато меду та роїв. Також окроплюють молодих хлопців, що ідуть до війська. Їх матері вірили у охоронну силу свяченої води. Материнська молитва, рідна земля та стрітенська вода завжди ставали в охорону роду.
Немає коментарів:
Дописати коментар