МАЛАНКА ТА ВАСИЛЬ – ХТО ВОНИ? ГОТУЄМОСЬ ДО СТАРОГО НОВОГО РОКУ

У ніч з 13 на 14 січня за юліанським календарем зустрічають Новий рік у багатьох країнах Східної Європи (за старим православним і греко-католицьким стилем). З цим святом пов'язано чимало легенд, звичаїв та обрядів. Цей вечір у народі названо Щедрим. Й досі, поширене на Щедрий вечір карнавальне дійство пов'язане з Маланкою. Але це ім'я не міф.

За християнською традицією преподобна Маланія-римлянка, народилася у християнській родині. Її багаті і знатні батьки бачили у доньці спадкоємицю і продовжувачку роду. 

            У чотирнадцять років Маланію проти її волі віддали за знатного юнака Апініана. На палкі прохання жити з нею в непорочності Апініан відповідав: „Коли матимемо двох дітей, спадкоємців нашого майна, тоді разом відречемося від світу». Але двох народжених дітей забрав до себе Господь.
           Після цього Маланія з Апініаном залишили Рим, і для них почалося нове життя, цілковито присвячене служінню Богу. Апініану було в той час 24 роки, а Маланії — 20. Вони почали відвідувати хворих, допомагати бідним. Їхнім коштом було збудовано багато храмів та лікарень. Після багатьох років мандрів в ім'я Господнє свята Маланія закрилася в одинокій келії на горі Єлеонській. Поступово поряд виник монастир. В 439 році свята Маланія віддала свою душу Господу. Так розповідає християнська легенда.

Наразі Новий рік святкують 1 січня, але це більше молодіжне та офіційне свято. За давньою традицією та церковним календарем українці зустрічали Новий рік опівночі між 13-м (день Меланії) та 14-м січня (Святого Василя Великого). Ця традиція зберігається й зараз.

На Новий рік готують Щедру кутю, заправляючи її смальцем. До столу, як і на Різдво, має сідати вся родина. Дуже важливо, щоб одяг цього дня був ретельно випраний і чистий. Після вечері треба обов'язково зайти до сусідів і попросити один в одного пробачення за можливу провину одного перед одним, аби Новий рік зустріти в мирі та злагоді.

Хлопці, які зазнали певних невдач під час сватання, мають в цей вечір додатковий шанс. Але для цього потрібно застати дівчину вдома. Заходити в хати дівчатам не можна. Вони можуть щедрувати лише під вікнами будинків та тільки до півночі, часу закінчення Щедрого вечора.

На особливу увагу заслуговують дівочі гадання. Що тільки не робили представники слабкої статі, аби дізнатись, що ж готує їм примхлива доля. Спробуйте хоча б таке: перед сном покладіть під подушку гребінець, примовляючи: „Суджений мій ряджений, розчеши мені голову!» Хто уві сні буде чесати голову, той і буде Вашим судженим.

Якщо опівночі вийти на вулицю, то, кажуть, що можна почути, як Новий рік проганяє старого. Вранці діти та молодь, зазвичай, починають обряд засівання, який також прийшов до нас ще з давніх часів. Наші пращури зустрічали Новий рік навесні, тому цей обряд пов'язаний з надіями на майбутній добрий врожай.

Засівали здебільшого діти, причому найщедріше обдаровували тих, хто прийшов до оселі першим. В карпатських селах особливо активно діють співочі молодіжні ватаги. До складу такого веселого гурту входять: старший ватажок, заспівувач, музики (скрипаль, цимбаліст та гравець на бубоні), іноді ще танцюристи та міхоноша. Часто щедрувальники та колядники представляють так званий „живий вертеп» - специфічний фольклорний театр костюмованих виконавців. Його головними дійовими особами виступають „Маланка» або „Коза». Основною ритуальною дією „Кози» є танець, який відображає „умирання» та „воскресіння», символізуючи циклічність природи та сезонність аграрних робіт. Вертеп розігрує інтермедії за традиційними обрядами з біблейських сюжетів.