ТЕХНІКА ЗАСТОСУВАННЯ АРТСКРАЙБІНГУ

http://artscribe.info/

МЕТОДИКА РАЦІОНАЛЬНОГО ЧИТАННЯ

Приблизно 30 % свого часу фахівці витрачають на читання. Раціональне читання допомагає краще справитися з потоком інформації, оскільки безсистемне читання означає втрату часу і порожню витрату засобів. 

Шляхом спеціального тренування можна удосконалити методику читання і підвищити швидкість читання за рахунок:

• ·                 позбавлення від шкідливих звичок і відволікаючих факторів;
• ·                 застосування раціональної техніки читання.

ВМІТИ СЛУХАТИ ВАЖЛИВІШЕ, НІЖ ВМІТИ ГОВОРИТИ

http://www.ted.com/talks/view/lang/ru//id/1200

 

ФАСИЛІТАЦІЯ – МЕТОД СТРУКТУРОВАНОГО ТА ІНТЕНСИВНОГО ЗБОРУ ДУМОК

Фасилітація - метод, що застосовується під час проведення тренінгу для структурованого та інтенсивного збору думок учасників сфокусованому на певному локальному питанні. 

Фасилітація використовується зазвичай на початку нової теми перед міні-лекцією і дозволяє тренеру активізувати всіх учасників тренінгу, включити їх розумову активність. 

Також фасилітація дозволяє зібрати весь спектр думок учасників з тим, щоб потім тренер сфокусував увагу групи на тих висловлюваннях, які будуть введені в нову тему

ЗАКОНОМІРНОСТІ ГРУПОВОЇ ДИНАМІКИ

 Виділяють чотири стадії розвитку групи: Перша стадія - знайомство.

Якщо учасники один одного не знають, то вони відчувають невпевненість, скутість. На цій стадії енергія групи низька і залежить від енергії тренера. Тут важливі голос і жести тренера. Голос повинен бути гучним (в межах розумного!), Енергійним.

Слова вимовляються чітко. Інтонація насичена різними емоційними відтінками. Жести чіткі, відкриті. Тренер повинен рухатися природно і вільно. Як він рухається на цьому етапі і як говорить, так потім буде працювати група (енергійно, або уповільнено - залежить від вас).

          

АРЕНА ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ - „ОКСФОРДСЬКІ ДЕБАТИ"

Суть методу. Оксфордські дебати - надзвичайно видовищний метод, однак слід пам'ятати, що до роботи залучається лише частина групи. Метод передбачає поділ учасників на головних промовців та публіку. Роль «публіки», яка може бути досить активною, дуже обмежена.

Принципи дебатів опираються на традиції британської Палати громад. Найважливішим є поділ слухачів на дві команди. У дебатах вони називаються сторонами: за дискутовану тезу (сторона пропозиції) та проти - (сторона опозиції).

ВАРІАЦІЇ ТРЕНЕРСКИХ ВПРАВ

«Навчаючи вчусь» – ідея вправи полягає в тому, що  всі присутні на тренінгу отримують певну частину інформації і мають обмінятися нею з  якомога більшою кількістю людей. При цьому, повторюючи по декілька разів свою інформацію, людина краще її запам'ятовує.

Отримана інформація не читається, а переказується знову і знову тим, з ким людина “випадково” зустрічається. Тому ця вправа ще називається «Броунівський рух», бо учасники й учасниці вільно пересуваються по робочій кімнаті (немов молекули у повітрі).

ЩО ТАКЕ ЕФЕКТИВНИЙ ТРЕНІНГ?

Навчання під час тренінгу проходить у вигляді виконання визначених вправ.

Ці вправи повинні відповідати таким умовам:

•  мати ціль;
• мати певне місце в тренінгу;
• мати визначений час проведення.

Тому, крім загального плану вправ,  необхідно скласти свій план  дій під час проведення  кожної вправи.

 Увага! При цьому враховуйте пріоритети, тобто  всі важливі питання проробляйте в першу чергу, а другорядні завдання об'єднуйте і плануйте на  час, що залишився.

СТИМУЛЮВАННЯ ПОДАЛЬШОЇ САМООСВІТИ – ГОЛОВНА МЕТА ТРЕНІНГУ

       Серед труднощів, які треба долати під час тренінгової діяльності, - стимулювання подальшої самоосвіти дорослих учнів, їхньої потреби самовдосконалюватися. 

       Якщо такої потреби немає, якщо тренеру не вдалося пробудити допитливість і зацікавленість, важко розраховувати, що учні докладуть зусиль, аби рушити далі стежиною знань.

      Будуючи тренінгову діяльність, дуже важливо відчути баланс між процесами розвитку та саморозвитку, керування та самокерування, унормувати поняття «сам» і «не сам». Якщо учень вправний у самостійних діях, має внутрішні резерви до самовдосконалення, прагне йти вперед - це позитивна база для здійснення навчальної діяльності, на неї може спиратися тренер.

СТИМУЛЮЮЧІ ТА КОНТРОЛЬНІ ФУНКЦІЇ ЛЕКЦІЇ-ПРОВОКАЦІЇ

Лекція із запланованими помилками (лекція-провокація). На такій лекції особливе місце займає вміння слухачів оперативно аналізувати інформацію, орієнтуватися і оцінювати її.

Після оголошення теми лекції несподівано для слухачів викладач повідомляє, що в ній буде зроблено певну кількість помилок різного типу: змістовні, методичні, поведінкові тощо. При цьому викладач повинен мати перелік цих помилок на папері, який він на прохання слухачів зобов'язаний показати в кінці лекції. Тільки в цьому випадку забезпечується повна довіра аудиторії до викладача.

ЗАГОТОВКА ЧИ ІМПРОВІЗАЦІЯ?

З часів Цицерону відомо також, що будь-яке викладання матеріалу перед аудиторією має трьохчастну структуру: вступ, основну частину і висновок. Для першої і третьої частин можна відвести роль емоційних зачіпок, що не тільки привернуть увагу аудиторії, але і забезпечать дружній контакт із нею.

ЯК ВЧАСНО ЗАКІНЧИТИ ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП

Немаловажним є те, як закінчити виступ. Тому що слухачі швидше за все найдовше пам’ятатимуть прикінцеві фрази.

Ніколи не можна закінчувати виступ словами: «Ось приблизно все, що я хотів сказати з цього питання. Мабуть, на цьому я закінчу».

Закінчуйте виступ, але не кажіть про те, що ви закінчуєте.

Розглянемо деякі варіанти можливого завершення виступу:

РЕКОМЕНДАЦІЇ НАУКОВЦІВ ЯК ВОЛОДІТИ АУДИТОРІЄЮ

Український письменник, лектор Ігор Шведов називає “ораторське мистецтво”, “публічне мовлення” одним із давніх і шанованих занять на землі.

Учений-психолог Г.В. Щокін розкриває секрети ораторського мис­тецтва в управлінській практиці, де велике значення має уміння переко­нувати партнерів зі спілкування у процесі публічного спілкування, долати бар’єри у спілкуванні, створювати емоційні передумови через прийом атрак­ції тощо.

МІЖКУЛЬТУРНІ ЖЕСТИ СПІЛКУВАННЯ

Під час міжнаціонального спілкування, якщо немає мовного розуміння, на перший план можуть виходити міміка й жести. Сукупність міміки, жестів і поз — це справжня, хоча й безсловесна мова. Але в кожного народу вона своя.

Той самий жест у різних народів може мати зовсім різне тлумачення.

Наприклад, жест запрошення в японців збігається з нашим жестом прощання. Вказівний жест японця є жестом жебрака для американця. Через це американці нерідко скаржаться на вимагання портьє в японських готелях, хоча японські портьє тим і відрізняються від усіх портьє світу, що не беруть чайових.

ЯК КОНТРОЛЮВАТИ МОВУ ЖЕСТІВ?

Наскільки можна контролювати мову жестів і чи можна її підробити? Це зробити дуже важко, практично неможливо, тому що відразу буде помітно невідповідність між словами та жестами людини.

Наприклад, відкриті долоні, як правило, асоціюються з чесністю, але коли людина, яка намагається підробити мову жестів, тримає свої долоні відкритими і одночасно посміхається вам, коли насправді вона говорить вам неправду, то її видають інші мікрожести: її зіниці можуть скорочуватися, одна брова може бути вище іншої чи куточок рота буде смикатися. Ці сигнали суперечать жесту відкритих долонь і чесній посмішці.

В ЖЕСТАХ ЛЮДИНИ ЇЇ СПРАВЖНІЙ ХАРАКТЕР

Одна з найсерйозніших помилок, якої можна припускатися, — це неправильна інтерпретація окремого жесту без урахування інших жестів чи обставин. Завжди треба зважати на сполучення жестів для правильного прочитання послання. Як у будь-якій іншій мові, у мові жестів є слова, речення й розділові знаки. 
             Кожен жест тут подібний до окремо взятого слова, а кожне слово може мати кілька різних значень. Тільки коли ви вводите слово в речення разом з іншими словами, ви зможете зрозуміти його значення.

ВИНИКНЕННЯ НАУКИ ПРО НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

Наприкінці ХХ ст. ми стали свідками виникнення нової спеціальності — вчений-невербаліст. Як спеціалісту, що вивчає птахів, цікаво стежити за їх поведінкою, невербалісту цікаво стежити за невербальними проявами людей. Він спостерігає за людьми на різних прийомах, на пляжах, по телевізору, у будь-яких місцях, де вони спілкуються. Він вивчає поведінку людей і хоче знати більше про те, як діють люди в тій чи іншій ситуації, для того щоб довідатися більше про себе й поліпшити відносини з іншими людьми.

Майже неймовірно, що за весь період еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали активно вивчатися тільки з

ВКЛЮЧАЙТЕ ДО ПРОМОВИ НАЙВАЖЛИВІШЕ

      «Ораторське мистецтво неможливе, якщо оратор не оволодів досконало предметом, про яке збирається говорити », - констатував знаменитий римський політик, громадський діяч і оратор Марк Тулій Цицерон. Щоб досягти досконалості або наблизитися до неї, не варто задовольнятися першою знайденою вами інформацією. 

Прагніть вивчити проблему всебічно і продовжуйте збір даних до тих пір, поки не одержите вичерпні відповіді на ті питання, які могли б виникнути у вас особисто.

     

ОВІДІЙ - МИСТЕЦТВО ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩОБ В ТВОРІ МИСТЕЦТВА ЙОГО НЕ БУЛО ПОМІТНО

Публій Овідій Назон називає себе молодшим з чотирьох елегійних поетів Риму. Свою біографію поет розповів в одному з віршів періоду вигнання («Скорботні елегії»). Він народився в 43 р. до н.е. в місті Сульмоні в заможній родині, яка займала в рідному місті значне становище.

Разом з братом Овідій був відправлений до Риму і там отримав освіту для підготовки  до державної кар'єри. Навчання красномовству вважалося в Римі обов'язковим для майбутніх державних діячів. Обидва брати в юності виступали з промовами в риторичної школі.

МАРК ТУЛЛІЙ ЦІЦЕРОН - «УМІННЯ СИЛОЮ СЛОВА СКЕРОВУВАТИ ВОЛЮ СЛУХАЧІВ»

Історія римського красномовства зберегла чимало імен, але серед них лише деякі належать видатним промовцям. Одним з таких був Марк Туллій Ціцерон.

Ораторський ідеал – свідоме володіння усіма засобами, які повинні зацікавити і переконати слухача. Ораторський талант, на думку Ціцерона – це велика рухливість розуму і фантазії, які здатні швидко знаходити матеріали, складати промову пишно, прикрашати її, міцно і надовго запам’ятовуватись.

Ораторська практика Ціцерона є втіленням у життя його стилістичних концепцій, які зумовили створення великим промовцем свого неповторного стилю. На промовах, що збереглися, легко помітити еволюцію способу словесного викладу та манери виголошення оратором промов.