ЗВІДКИ ПРИЙШЛИ КОЛЯДА, ЩЕДРІВКА, ВЕРТЕП

В Україні слово «коляда» має три значення, а саме : Коляда - це різдвяні свята («будете здорові з Колядою!») Коляда – це пісня, що її співають під час різдвяних свят (пустіть  його до хати, він нам буде коляду співати);

Коляда – це винагорода за величальну пісню («он і нам іде, коляду несе; коробка вівса, зверху ковбаса» ).

Колядування, щедрування належить до найдавніших народних дійств у слов’янській культурі та й у традиціях інших народів. Вони виникли задовго до Різдва Христового (ІІІ-ІІ тис., до н.е.) В основі цих обрядів-поклоніння сонячним божествам. Н-д, Коляду – життєдайного сонячного Духа, що у найдовшу зимову ніч, у пору зимового сонцестояння (21-22грудня) народжує нове сонце, - наші предки називали Різдвом Сонця. Люди вирішили, що в цю ніч збирається всяка земна нечисть, аби перешкодити визріванню Світової сили. 

         Тому люди теж збиралися у гурти, ходили від хати до хати і відлякували ті темні сили. При цьому співали величальних пісень, що у них славили сонячного духа, а  господарям цього дому бажали миру, достатку, щастя та здоров’я. Таких людей називали колядниками. У язичницьких піснях-колядках вшановувався дух Світла, що наступає, на – знак нового прикладу худоби. Тому й водили з собою козу, що була символом родючості і достатку хліборобів.

Де коза ногою, там жито копою,

Де коза рогом, там жито снопом

З прийняттям християнства ці звичаї зазнали різного ряду змін, що були пов’язані з новим вируванням. Зимове свято народження Сонця стало називатися народженням Ісуса Христа-Сина Божого, і всі язичницькі пісні-колядки, щедрівки-набули виразного християнського змісту. На зміну традиційним народним (тобто язичницьким) колядкам прийшли нові, християнські тексти та євангельські сюжети.

Щодо змісту, то Колядки і щедрівки відрізнялися великою різноманітністю мотивів. Умовно їх можна поділити на кілька окремих груп: біблійно-релігійні, хліборобські, ремісничі, казково-фантастичні, весільні та ін..

Вертеп – різдвяне священнодійство, прадавня обрядова форма українського народного театру. Тлумачення вертепу як святкового дійства на честь народження Христа викликало з поширенням на слов’янських землях християнської релігії, що використала язичницькі народні вірування, звичаї, традиції, пристосування їх до релігійних догм. Відбулася трансформація прадавнього космічного міфу; мотив народження Сина-Сонця матір’ю   Колядою замінено мотивом народження Сина Божого Ісуса Христа Дівою Марією.

А саму назву «вертеп»  стали тлумачити як печеру,за легендою, Марія народила маленького Ісуса Одним із значення цього прадавнього слова і справді є печера («печро»- у перекладі ніч духа Сонця, тобто Вирій).

Появу вертепу відносять до XVІ-XVІІ ст. Виставляти на Різдво вертепну драму було загальновідомим і поширеним звичаєм по всій Україні. Найбільше збереглося вертепне дійство у західних областях України.

За матеріалами сайту http://probi.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1207:2012-08-25-08-39-33&catid=219:2012-08-25-08-12-34&Itemid=306