ЗНАЙДИ ШЛЯХ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО САМОУСВІДОМЛЕННЯ

         Призначення України і українців – берегти Життя, утверджувати Істину, творити Добро, примножувати Красу. Місія України – бути джерелом духовної наснаги людства. У цьому її велич і її національна ідея

          Квітник життя людства на землі складається з багатьох націй, народів, країн. Серед них немає гірших або кращих, добрих чи злих, вродливих чи потворних.
         Кожна нація – це велика особистість, що несе в зернині своєї души скарб великої любові, краси, добра, справедливості, гармонії.

         

ОТРИМАЙТЕ СИЛУ ТА НАСНАГУ В УКРАЇНСЬКИХ СВЯТИНЬ

         В Україні є низка місць ритуальних історичних ридань, до яких люди не їздять зі звичайною туристичною метою. А шкода.
          Такі місця треба відвідувати хоча б для того, щоб скласти про них власне уявлення і знайти в позір¬но смутних меморіалах якісь життєствердні враження.

ЗБЕРЕЖИ ДУХОВНУ ВЕЛИЧ УКРАЇНИ

           „Духовна велич України" - збірник є одним із кроків на цьому шляху. Зібрані у ньому матеріали спрямовані на розкриття особливостей української нації перш за все у її духовних проявах.

       Як і сотні років тому, нині, на початку третього тисячоліття, люди плекають високі почуття, прагнуть до справжніх духовних цінностей. Проблеми національних особливостей, національного характеру, ментальності, продовжують хвилювати кращі уми людства.

      Таємниці пам’яток прадавньої матеріальної культури, побутування української мови, особливостей національного мистецтва і педагогіки постають перед читачем у часовій і просторовій динаміці, створюючи хвилюючу картину живого функціонування складного і величного організму, що перебуває у постійній еволюції.

         

ДОСЛІДІТЬ ВЛАСНИЙ РОДОВІД – ЗБЕРЕЖІТЬ СІМЕЙНІ ТРАДИЦІЇ

           Гуртом не тільки батька добре бити, а й боронитися від ворога та згадати добрим словом діда-прадіда. Хороший господар знає, що й де лежить у його коморі, на якій полиці, де шукати інструмент, одяг чи важливий папір. А от дослідити свій родовід нині спадає на думку аж ніяк не кожному. 

           Віримо, що пошук власних коренів дуже швидко стане модним заняттям. Як укласти родовідну книгу, у «Сімейній раді» розповідає подружжя Симоновичів.

ОСНОВНІ РИФИ МЕНТАЛЬНОСТІ УКРАЇНЦІВ

    Під ментальністю (менталітетом) розуміють стійкі структури глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що визначають устремління, нахили, орієнтири людей, у яких виявляються національний характер, загальновизнані цінності, суспільна психологія.

       Ментальність означає дещо спільне, що лежить в основі свідомого і підсвідомого, логічного та емоційного, тобто вона є глибинним джерелом мислення, ідеології та віри, почуттів та емоцій. Як правило, ментальність формують такі чинники: географічне середовище, політичні інститути і соціальні структури суспільства, культура, традиції.

         

ПІСЛЯ ВЕЛИКИХ МОРОЗІВ – СТРІТЕННЯ - ЗУСТРІЧ ЗИМИ З ЛІТОМ

          15 лютого українці освячують воду та восковi свiчки.

         Свято Стрітення святкують за 40 днiв пiсля Рiздва Христового. Здавна  цього дня люди спостерігали за явищами природи i поведiнкою тварин. Так селяни прогнозували погоду i складали агрономічний календар.

            Зустрілися Зима з Літом та й давай силу випробовувати: хто сильніший? Напускає  Зима віхолу із снігом, замети по дорогах порозставляла, як прикордонні застави, бо не хоче Літові поступитися пануванням на землі. А Літо усміхнулося лагідно-лагідно, і сонечко полило із відерця небесного проміння золоте. 

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ОСТРІВЦІ УКРАЇНСЬКОЇ СУЧАСНОЇ КУЛЬТУРИ

             Канал «TBі» - Одна з найцікавіших передач щочетверга о 21-00 – «Вечір з Миколою Княжицьким». «Родзинкою» є її інтегрованість із «Фейсбуком»: гості відповідають не лише на запитання ведучого, але й користувачів інтернету. Торік студію Княжицького відвідало чимало митців й інтелектуалів.

                  Цікавих людей запрошують не лише в цю передачу, але й в « Ранок з ТВі» (з 7-00 до 9-30). Ще є пізнавальна передача для меломанів - щосереди о 21-30 «Музика для дорослих», яку веде Марія Бурмака.

                

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА - СИСТЕМА НАЙЗМІСТОВНІШИХ СИМВОЛІВ ЛЮДСТВА

             Українська державна символіка, - як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, - відображує традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб».

               Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується Х ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого -тризуб.

         

МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНСЬКІЙ СІМ’Ї

          За часів стародавньої Русі та в період середньовіччя (XV-XVI ст.) на території України існувала велика патріархальна сім’я, або домашня община. Вона відома під назвою “служба”, “сім’я”, “дворище”. Поряд з нею існували й малі сім’ї. Уклад і побут общини трималися безперечною владою глави сім’ї – батька, мати управляла суто жіночими справами.

         Часто кілька великих і малих економічно слабких сімей об’єднувалися для спільного виконання складних і трудомістких робіт у  так звані патронімії – групи, що зберігали й підтримували  господарську, громадську та духовну єдність.

         

ТРАДИЦІЇ СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї

          Шлюб завжди був не тільки актом цивільно-правового характеру, а об’єднував в собі соціальні, біологічні, матеріальні та духовні аспекти. Шлюб в Україні був моногамним, патріархальним. Багато складових шлюбу відрізнялися в різних районах України, що було зумовлено перебуванням цих районів у складі різних держав. 

          Але існівала усталена основа, притаманна українському населенню всіх регіонів. Так, підготовка до шлюбу була справою не тільки молоді, батьків та родичів, але й громадськості. Вплив здійснювався через громаду, молодіжні громади.

         

УКРАЇНСЬКА ГРОМАДА – ТРАДИЦІЇ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА

       Духовну культуру й побуд суспільства визначав принцип корпоративності — належності індивіду до соціальної групи. Сільска територіальна община називалася громадою. З часом значення общини зменшувалося. Але цей процес був нерівномірним. 

           Якщо на Правобережній та Західній Україні вона втратила своє значення вже в XVII-XVIII століттях, то На Лівобережжі вона існувала до XVIII століття. У житті дореволюційного села поряд з офіційним правом зберігало силу і право звичаєве. 

      

КУЛЬТУРА ХАРЧУВАННЯ УКРАЇНЦІВ - ЗАПОРУКА МІЦНОГО ЗДОРОВ’Я

      До середини XIX століття сформувався господарський комплекс, що включав в себе землеробство зі скотарством (при перевазі землеробства). Рибальство, бджільництво, мисливство та збиральництво являли собою допоміжні засоби здобуття їжі.

      Сіяли головним чином жито, хоча на Півдні все більше площ віддавалося під пшеницю. Сіяли гречку, просо, ячмінь, овес, горох, квасолю, коноплі, мак, льон.   

        Поширюється  соняшник. З кінця XIX століття розповсюджується кукурудза, але помітної ролі в харчуванні вона не відіграє.

       

САМОБУТНІСТЬ ОДЯГУ УКРАЇНЦІВ

       Український народний одяг — самобутнє явище, що розвивалося і вдосконалювалося протягом століть, вбираючи в себе досягнення інших культур, водночас не втрачаючи оригінальних ознак.

             Чоловічий селянський одяг складався із сорочки до колін, що вдягалася навипуск та перепоясувалась шкір’яним або в’язаним поясом, нешироких штанів. Сорочка часто оздоблювалася вишивкою. На поясі кріпилися необхідні інструменти (ніж, гребінь). 

                 Взимку поверх рубахи вдягався хутряний кожух, восени та навесні — сукняна свита. На ноги одягалися постоли — стягнуті шматки сиром’ятної шкіри, більш заможні чоловіки — черевики, чоботи. Волосся різали під макитру. Цей вид стрижки поступово замінював розповсюджене в XV—XVIII ст.ст. гоління голови із залишенням оселедця. Бороди носили літні чоловіки.

ТРАДИЦІЇ ПОБУДОВИ ЖИТЛА УКРАЇНЦІВ

            Культура українців за суттю своєю завжди була осідлою, аграрною. Тому основним типом поселення були села та хутори. Максимально враховуючи природні умови, найдавніше населення території Украіни будувало свої оселі біля водоймищ, на захищених від вітру ділянках.

     Жителі території сучасної України використовували печери та напівпечери (пізніше використовувалися землянки), інколи будівлі ставилися на стовпах, на платформах. Ці типи житла використовувалися поряд зі звичайними будинками майже до 19 століття. Для будування використовувались майже всі матеріали, що могла дати природа — дерево, солома, очерет, глина, каміння.

              

З ДНЕМ СОБОРНОСТІ УКРАЇНА!

УКРАЇНСЬКА ВИШИВКА - МОГУТНЯ СИЛА НАШОГО НАРОДУ

          Історія народної вишивки на Україні сягає своїм корінням у глибину віків. Дані археологічних розкопок та свідчення мандрівників і літописців доводять, що вишивання як вид мистецтва на Україні існує з незапам`ятних часів.

        Вишивкою, за свідченням Геродота, був прикрашений одяг скіфів. Знайдені на Черкащині срібні бляшки з фігурками чоловіків, які датуються VІ ст., при дослідженні показали ідентичність не лише одягу, а й вишивки українського народного костюма XVIII-XIX ст. Арабський мандрівник Х ст.н.е. у своїх розповідях про русів зазначає, що вони носили вишитий одяг.

        

ЕКОЛОГІЧНІ ТРАДИЦІЇ УКРАЇНЦІВ

           Основнi принципи, категорiї народної моралi були невiддiльними вiд природи.
"Не бери зайвого, а рiвно стiльки, скiльки потрiбно". "Зрубавши дерево, посади iнше". "Не скривдь меншого за себе" - цi заповiдi народної екологiї передавалися дiтям через обряди, казки та перекази, пiснi, через систему заборон, порушення яких каралось.
         Не можна руйнувати пташиного гнiзда (на обличчi виступлять плями, птах спалить хату). Не можна бити твариною (на обличчi виросте шерсть).
         

ВШАНУВАННЯ ПРАВДИВОСТІ – БЛАГОЧЕСТЯ ДЛЯ УКРАЇНЦЯ

         Великого значення надавалося привiтанню. В селi iснував звичай вiтатися з усiма, незалежно вiд того, знайомий це чи нi. Молодший мав вiтатися першим - iнакше будь-хто зi старших зупиняв його i присоромлював. 
         Отже, в етичному вихованнi важлива роль належала не лише сiм'ї, але й громадi. Українськi народнi привiтання надзвичайно рiзноманiтнi й багато численнi. Їх добирали залежно вiд пори дня, ступеня близькостi спiврозмовникiв та вiд того, чим займається на даний момент людина, з якою вiтаються, обов'язково при цьому розпитавши про здоров'я, родиннi справи. 
        При зустрiчах на полi, сiнокосi неодмiнним було побажання щастя: "Дай, Боже, щастя". У вiдповiдь належало сказати: "Дякуємо. Дай, Боже, i Вам".

        

НАРОДНА МОРАЛЬ - СИСТЕМА ПОГЛЯДIВ I УЯВЛЕНЬ УКРАЇНЦIВ

          Складовими частинами моралi є вчинки, поведiнка людей, моральна свiдомiсть. Народна мораль базується на силi переконання, громадської думки, традицiй етносу, його звичаїв. Вона розкриває розумiння народом таких визначальних, загальнолюдських понять, як добро i зло, правда, щастя, обов'язок, справедливiсть, краса, милосердя, людянiсть та iн.

     Передусiм шанувалося почуття любовi до батькiв. Ця етична вимога, що вiдповiдала Божiй заповiдi "Шануй свого батька та матiр свою", втiлювалася в народних прислiв'ях та приказках: "Не послухаєш батька-матерi, то навчить тебе лиха година"; "Як батька покинеш, то й сам загинеш"; "За маму i тата - тяжка розплата"; "Хто батька-матiр зневажає, той добра не знає"; "Хто мамку зневажає, того Бог карає".  

ЗИМОВИЙ ЦИКЛ УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

       У зимовому циклі простежується двочастинна структура давньої обрядовості: зустріч — проводи. Зустріччю предків починалися найважливіші зимові свята (Свят-вечір), а закінчувались проводами (Водохрещ ). Недаремно всі вечори поміж цими двома датами вважалися в народі і святими, і страшними.
         Умовно завершував зимовий цикл святкових дат, за сучасним церковним календарем, день Петра Вериги. З ним народне повір'я пов'язувало прикмети, за якими визначали настання весни, передбачали, яке буде літо: «На Петра Вериги труться криги», — кажуть у народі.
      Отже, з-поміж усіх церковних дат, які припадали на зимову пору, найважливіше значення мав період від Свят-вечора до Водохрещ. У ньому було найбільше обрядових дійств, якими намагалися забезпечити здоров'я, щастя і достаток. Переважна більшість із них була спрямована на вшанування покійних предків.

18 СІЧНЯ - НАДВЕЧІР’Я БОГОЯВЛЕННЯ

Надвечір’я Богоявлення – 18-те січня — українці відзначають святковою трапезою, що носить сімейний характер. Називають її по-різному: «Бабин вечір», «Голодна кутя», «Другий Святвечір», «Голодний Святвечір», «Водохресний Святвечір»...

Віруючи від ранку і до вечора цього дня постують, а сідають до столу тільки після служби у церкві та освячення води, яку вживають натщесерце для зцілення душі і тіла.

УКРАЇНСЬКІ МОТИВИ НАДИХАЮТЬ НА ТВОРЧІСТЬ

ТРАДИЦІЇ ВОДОХРЕЩА

У переддень Водохреща так само постували, як і на Святвечір напередодні Різдва, іноді ще суворіше. Літні люди, які вже думали про спасіння душі, навіть не снідали, чекаючи Святої вечері, тому, власне, ця вечеря й називається Голодною кутею (інші назви свята: Другий Святвечір, Навечір’я Богоявления — 18 січня). 
        Обов’язково варили кутю таку ж, як і перед Різдвом. За вечерею її доїдали всю, не залишаючи для покійних родичів.

ВОДА ОЧИЩАЄ ВІД ГРІХІВ, ЗАЗДРОСТІ І ПОГАНИХ ДУМОК

Святки вінчає свято Хрещення Господнього - час покаяння, очищення й повернення до нормального життя. У церквах священики одягаються в білі шати, освячують воду, парафіяни купаються в ополонках, а дівчата ворожать на судженого. І всі ми з нетерпінням чекаємо "водохресних морозів".

Водохреща - язичництво і християнство

І в язичницькій, і в християнській традиції Водохреща - день очищення і вигнання нечистої сили. А вона встигла напаскудити нам добряче. Та й за минулі тижні свят гріхів ми накопичили чимало.

ВОДОХРЕЩА - ВОДА НАБУВАЄ ЦІЛЮЩИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

Йордана (або Ордана, Водохреща, Богоявлення) – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке православні та греко-католицькі християни відзначають 19 січня. З ним пов'язують хрещення на Йордані Христа.

Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення в річці Йордан. Вийшов на берег, а з небес почувся голос Бога-Батька, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.

ЙДЕМО ЩЕДРУВАТИ

Щедрівка "Господарський двір"

Коло нього

Жона його

Коло неї

Дітки її

Щедрий вечір

Добрий вечір

Добрим людям

На здоров'я!

Скільки качечок

Стільки дочечок

Скільки дубочків

Стільки синочків

Щедрий вечір

Добрий вечір

Добрим людям/На здоров'я!

ЩЕДРІВКИ - ПОТУЖНА ЕНЕРГІЯ ЖИТТЯ

СВЯТО МАЛАНКИ І ВАСИЛЯ - ЗАПОЧАТКОВУЄ НОВЕ ЖИТТЯ ТА ПРОБУДЖЕННЯ ПРИРОДИ

На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви. В деяких селах Вінниччини, навіть кров'янки, які є традиційною новорічною стравою, називають “маланками”. Вдруге протягом зимових Святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби “Маланку” та “Василя”.

Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру, або палицю, жінка перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора). Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири, або палицею і промовляв: "А чого ти, грушо, не родиш? Я тебе зрубаю, порубаю!" Або: "Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати". За дерево відповідала дружина: "Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану". Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев'язувала його перевеслом.

СВЯТКУЄМО ЩЕДРИЙ ВЕЧІР ТА СВЯТО МАЛАНКИ

За тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем) — Щедрий Вечір. Це — залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

    Внаслідок розбіжності, яка існує між  Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого Нового року.

ІСТОРИЧНІ КОРЕНІ СВЯТКУВАННЯ НОВОГО РОКУ

Спочатку Новий рік для наших предків був суто весняним святом. Оскільки у всіх стародавніх народів святкування нового року зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня - початку землеробських робіт, то й давні слов’яни, як багато землеробських народів Європи, початок нового року асоціювали з приходом весни. 

Зима втекла – отже настав новий рік. Точно сказати, як святкували новий рік в язичницькі часи на теренах Київської Русі не можуть жодні історичні джерела, але найімовірніше його пов’язували з появою нового місяця та святкували в переддень весняного рівнодення, називаючи „Новим Літом”. 

НОВОРІЧНА ОБРЯДОВІТЬ УКРАЇНЦІВ

Серед українського селянства аж до початку XX ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Так, новорічні свята вважалися чарівним часом, коли пробуджувалася й ставала небезпечною всіляка нечиста сила. Вірили, що на святках присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивити. 

Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. До цієї ночі, як і до свята Івана Купала, приурочені перекази про палаючі гроші та скарби. Дуже довго жила віра в те, що характер новорічного свята впливає на долю всього року.

        На цьому грунті сформувалися звичаї, обряди, заборони та обмеження, в яких яскраво відбився світогляд хлібороба, його невпевненість у завтрашньому дні, страх перед стихійними силами природи.

РІЗДВЯНІ ТРАДИЦІЇ РІЗНИХ КРАЇН СВІТУ

ТРАДИЦІЇ СВЯТВЕЧОРА

«Хай смачна кутя удасться, хай в сім'ї панує щастя, щоб весела коляда мир вам в хату принесла.
        Щоб співали рано півні, щоб велися в хаті гривні, щоб весело і багато провели Різдвяне Свято!»

Ось ми і наблизилися до одного з найвеличніших свят, що відзначають напередодні Різдва, - Святвечір. У різних регіонах України його святкують по-своєму, однак скрізь цього вечора готують першу кутю.

Її називають багатою, бо крім неї колись готували ще одинадцять пісних страв, серед яких обов’язково мали бути борщ, риба, гриби, пироги з квасолею і капустою, картопля та узвар.

Кутю й дотепер традиційно готують з пшеничного чи ячмінного зерна або рису. До звареного збіжжя додають мед, товчений мак, волоські горіхи або ж родзинки.

ПРОСЛАВЛЯННЯ ПРИРОДИ ТА ЛЮДСЬКОЇ ПРАЦІ

До обрядових пісень зимового періоду  відносяться колядки та щедрівки – справжня перлина української народної творчості. Коляди та колядки можна поділити на три умовні групи.

Перша група – пісні, пов’язані з культом бога сонця – Сварога та зі щасливою подією “приготувань” сонця до радощів літа після зими. Слова колядок стосувались до сил природи,  творчим осередком якого було сонце, а людей відносили до частини природи.

КОЛЯДА "ОЙ НАД ВІФЛІЄМОМ ЗІРКА СІЯЛА"

Ой над Вифлеємом зірка сіяла,
Там Діва Марія сина родила,
В пеленах сповила, в ясла положила,
Це на світ родився Спаситель миру.

Він на світ родився чоловіком,
Був перше вітаний ангельським ликом,
Ангели співають, пастушки вітають,
А три царі із Персії у вертеп спішать.

З`явилась над ними Божа скинія,
А в яслах на сіні Маленьке Дитя,
Йосип і Марія над ним вже стояли,
Ручки простягає Маленьке Дитя.

НОВА РАДІСТЬ СТАЛА

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світу засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився.

Ангели співають, "слава" восклицають,

На небеси і на земли мир проповідають.

ВАС ВІТАЄ КУБАНСЬКИЙ КОЗАЧИЙ ХОР

ПРИЙМІТЬ РІЗВЯНІ ВІТАННЯ

Тиха ніч, свята ніч!

Ясність б'є від зірниць.

Дитинонька Пресвята,

Така ясна, мов зоря,

Спочиває в тихім сні.

Тиха ніч, свята ніч!

Ой, зітри сльози з віч,

Бо Син Божий йде до нас,

Цілий світ любов'ю спас,

Вітай нам, святе Дитя!

ВЧИМО РАЗОМ КОДЯДКИ ТА ЩЕДРІВКИ

Добрий вечір тобі, пане Господарю!
Добрий вечір тобі, пане Господарю:
Радуйся!
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Застеляйте столи, та все килимами:
Радуйся,
Ой, радуйся, земле,
Син Божий народився.
Та кладіть калачі з ярої пшениці:
Радуйся!

ЩИРІ ПОБАЖАННЯ - ЗАПОРУКА ПРОЦВІТАННЯ РОДИНИ

ТАНЦЮЮЧИЙ ФОНТАН БЕЛАДЖО З ЛАС-ВЕГАСУ СПІВАЄ УКРАЇНСЬКІ ЩЕДРІВКИ

ЧАРУЮЧА МЕЛОДІЯ ЩЕДРІВОК  НАДИХАЄ МУЗИКАНТІВ УСЬОГО СВІТУ

ЗБЕРЕЖЕМО МУДРІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

     У надвечір'я Нового року у церквах відбуваються урочисті Богослуження на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.

Як на Свят-вечір, так і напередодні Нового року, тобто 13 січня, готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...

       Опівночі, коли вже заступає Новий рік (його в народі називають ще Василем), господар вітає всіх присутніх з Новим роком, складає кожному побажання, а після молитви всі сідають до святкового столу.

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже щедрують. Це дівчата групками чи поодинці приходять до односельців, щоб защедрувати — привітати з новолітуванням. До хати, зазвичай, не заходять: ставши біля вікна і попросивши дозволу, співають пісень, якими вшановують господарів. Виглядає це так: гурт дівчат стає у коло, а в середині — "береза" з ліхтарем — найбільш голосиста дівчина, яка і заводить коляду або щедрівку, всі інші її підхоплюють. Ліхтар, який дівчина носить в руках, прив'язують до довгої тички, щоб здалеку було видно, що йде дівоча коляда.

ЩЕДРІВКИ – ПОБАЖАННЯ ДОБРОГО ЗДОРОВ’Я ТА ДОБРОБУТУ У НОВОМУ РОЦІ

Через тиждень по Різдві, 31 грудня, або 13 січня за новим стилем, відзначали українці Новий рік - Щедрий вечір (свято преподобної Меланії, або Меланки). Вважалося, що Меланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про наступні торжества та справити гостини.

У цей день, за традицією, хлопці й дівчата знову ходили від хати до хати, щедруючи - бажаючи господарям щедрого вечора, доброго здоров’я та добробуту у новому році.

КОЛЯДКИ – ПРОСЛАВЛЯННЯ БОГА СОНЦЯ

Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун.

Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою.

КОЛЯДКИ І ЩЕДРІВКИ – МУДРІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Невдовзі після війни, у 1947 році радянський радіоефір раптом завмер. Люди пам‘ятали, що таке могло статися хіба на початку війни. Усе виявилося простіше: на середині передачі хтось із ЦК партії зупинив трансляцію українських різдвяних колядок у виконанні Івана Козловського.

Тоді ж з магазинів по всьому СРСР були вилучені й знищені його платівки. Але рукописи не горять: 

       Після такої історії в СРСР вижив би мало хто. Однак, стратити всесвітньовідомого співака означало додати аргумент щодо кровожерливості радянського режиму під час Холодної війни, що якраз починалася.  Тим більше, що Козловський незадовго перед тим виступав перед лідерами СРСР, США і Великої Британії на конференції у Потсдамі й удостоївся численних компліментів.

З НОВИМ 2012 РОКОМ!!!