В ЧОМУ РІЗНИЦЯ МІЖ МЕНЕДЖЕРАМИ І ЛІДЕРАМИ?

НЕОБХІДНІ ЯКОСТІ ДЛЯ ЛІДЕРІВ-НОВАТОРІВ

Так хто ж такі лідери-новатори ? Вони всі різні, але у них є щось спільне - рішучість у досягненні високих результатів за рахунок мобілізації людських ресурсів, яка підкріплюється цілим рядом особливостей:

          Прагнення до досконалості. Лідери корпоративних перетворень впевнені в тому, що майбутнє їхньої компанії залежить від успішної реалізації програми трансформації. Вони визнають, що завдання, які стоять перед ними захоплюючі, корисні і абсолютно необхідні, як для власної самореалізації, так і для процвітання корпорації в цілому.

ЛІДЕРИ-НОВАТОРИ: ОСНОВНІ КРОКИ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Встановлення системоутворюючих зв'язків. Менеджери-лідери координують стратегічні ідеї та задуми вищих керівників з розвитком подій на ринку і з реакцією рядових співробітників компанії. Вони вимагають все нових і нових даних про найрізноманітніші аспекти ринкової ситуації, не визнаючи відмов у відповідь на свої запити. При цьому вони нікому не вірять на слово і самі регулярно розмовляють із клієнтами, а також прагнуть дізнатися з перших рук, які наміри конкурентів.

Вплив на оточуючих. Програми реформ часто представляються у вигляді хвиль різноманітних перетворень, які ініціюються по всій організації, пронизуючи її у всіх напрямках - як по вертикалі (зверху вниз і знизу вгору), так і по горизонталі.

ОСОБЛИВОСТІ МИСЛЕННЯ ЛІДЕРІВ-НОВАТОРІВ

Просто хороші менеджери, як правило, не можуть стати справжніми лідерами, здатними реформувати діяльність корпорацій. Причина такого стану речей - особливості їхнього мислення.

Звичайні менеджери прагнуть підтримувати порядок і контроль, забезпечувати виконання поставлених завдань в рамках виділених бюджетів і наявних ресурсів. Їх основною мотивацією є персональна кар'єра, і вони часто передоручають отримані ними завдання підлеглим.

ШЛЯХ ІНТЕГРАЦІЇ ЛІДЕРІВ В ОРГАНІЗАЦІЯХ

Лідерами стають чи народжуються? Серед фахівців до цих пір не завершена дискусія про те, є формування лідерства керованим чи це стихійний в своїй основі процес. Незважаючи на відсутність однозначної відповіді на дане питання, наявні теоретичні і практичні розробки дозволяють говорити про управління лідерством. Сумніви можуть виникнути лише в питанні про кордони або межах керованості.

 Проблема управління лідерством в організації включає, щонайменше, п'ять аспектів.

1. Виявлення лідерів. Виявлення осіб з природженими і (або) сформованими лідерськими якостями та їх залучення для заняття керівних позицій, постів. Існує кілька способів виявлення лідерських здібностей. 

ЯК УСУНУТИ ДЕСТРУКТИВНОГО ЛІДЕРА?

Великий збиток управління персоналом та діяльності організації в цілому здатні нанести деструктивні лідери, наприклад лідери груп противників нововведень, розкрадачів власності, хабарників тощо. Для усунення такого деструктивного лідерства можливі різні способи дій.                 

1. Перший і найпростіший з них - руйнування системи «лідер - послідовники» за допомогою адміністративних заходів. З цією метою можуть використовуватися різні засоби: звільнення деструктивного лідера або переведення його на інше місце роботи, зміна його соціальної ролі за рахунок перерозподілу функцій або через включення в групу осіб-суперників, ізоляція лідера, розформування групи послідовників і перш за все переклад на інші ділянки роботи людей, особливо близьких до деструктивного лідеру. 

КЛАСИФІКАЦІЯ ЛІДЕРІВ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ЇХ СПРИЙНЯТТЯ ГРУПОЮ

В управлінні персоналом нерідко використовується класифікація лідерів в залежності від їх сприйняття групою. Згідно з таким критерієм виділяються такі типи лідерів:

 1. «Один з нас». Лідер цього типу особливо не виділяється серед членів групи. Він сприймається як «перший серед рівних» у певній сфері, найбільш удачливий або волею випадку опинився на керівній посаді. В цілому ж він, на думку групи, живе, радіє, страждає, приймає правильні рішення, робить помилки і т.п., як і всі інші члени колективу;

2. «Кращий з нас». Лідер, що належить до даного типу, виділяється з групи по багатьом (діловим, моральним, комунікаційним і іншим) параметрам і в цілому сприймається як зразок для наслідування;

ЯК ПОЄДНАТИ ФОРМАЛЬНЕ І НЕФОРМАЛЬНЕ ЛІДЕРСТВО?

Повноцінне лідерство дозволяє управляти людьми без їх опору і невдоволення, формального контролю, страху і покарань. У великій мірі лідерами стають за допомогою навчання, наполегливої індивідуальної роботи, освітленого знаннями практичного досвіду і придбаних в ньому навичок.

Спираючись на це, практично кожен компетентний керівник може стати діловим, а багато в чому і емоційним лідером. Оптимальним є поєднання якостей формального і неформального лідера.

ЛІДЕРСТВО ЧИ КЕРІВНИЦТВО – ЯК ВИД ПЕРМАНЕНТНИХ ВЗАЄМОВІДНОСИН У КОЛЕКТИВІ

Донедавна переважала думка, що між поняттями "керівництво", "лідерство" та "влада" немає суттєвої відмінності, оскільки особа, яка наділена повноваженнями здійснювати керуючі функції, автоматично вважається лідером колективу і має владу над підлеглими. Однак на практиці ці три складові управлінського впливу не обов'язково зосереджені в одних руках.

Якщо керівництво полягає у праві особи давати офіційні доручення і розпорядження підлеглим і вимагати їх виконання, то реальна влада залежить від особистих якостей і ситуації, у якій перебуває керівник.

ОСНОВІ НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ ЛІДЕРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ

Самоосвіта і самооцінка. Визначальним тут є вислів Сократа про те, що «пізнання самого себе» є основою правильних і мудрих рішень. Тому програма має сприяти розвитку у менеджера потреби в постійній самооцінці своїх дій, сприяти самоповазі. Такі заходи ,як презентації, групові обговорення, розгляд кейсів, сприяють розумінню учасниками своєї цінності, своїх можливостей розвиватися.

Розширення світогляду. Програма повинна сприяти розширенню знань і вмінь менеджера, тобто містити нову для нього інформацію. «Планка» має бути встановлена достатньо високо.

РЕЗОНАНСНЕ ЛІДЕРСТВО - ФОРМУВАННЯ ЯКІСНИХ ОЗНАК СУЧАСНОГО УПРАВЛІНЦЯ

В останні роки у галузі менеджменту був виокремлений новий різновид лідерства, найбільш придатного для здійснення ефективної діяльності керування колективом, який дістав назву резонансного, тобто такого, що визначається рівнем емоційного інтелекту особистості та здатністю створити сприятливий для спільної діяльності морально-психологічний клімату колективі.

«ЛІДЕР» І «ПОСЛІДОВНИКИ» - СИСТЕМА БАЗОВИХ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ

      Лідер для збере­ження своєї позиції повинен бути чутливим до потреб і запитів групи, а начальник може цим нехтувати.   

           «Лідер» і «послідовники» взаємно до­повнюють одне одного. Не може бути першого без других, і навпаки. 

      Роль послідовника й пози­цію лідерів не можна закріпити за людиною на надто довгий строк. Нерідко відбувається обмін ролями. Особливо активні послідовники часто ініціюють вчинки лідера.

       

ГОЛОВНІ ЯКОСТІ ЛІДЕРА В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ

             На ефективність лідерства (управлінського) впливають деякі особистісні якості. Потреба в них зумовлена специфікою ситуації й особливос­тями поставлених завдань.     

         У цьому разі необхід­не поєднання особистісних рис із професійною компетентністю (найчастіше тут мають на увазі наявність аналітичних здібностей, професійних знань, вміння управляти). Для ефективного ліде­ра необхідні, як переконує практика, такі здіб­ності:

ВИЗНАЧАЛЬНА РИСА ЛІДЕРСТВА

Принципово визначальна риса лідера — його вплив на навколишніх. Під час формування відповідних якостей (насамперед у керівників) необхідно звернути на це особливу увагу. Важли­во, виходячи з розглянутого розуміння лідерства, визначитися в таких термінах, як «вплив», «вла­да», «сила».

У російській мові вплив — це здійснення впливу на когось. У біль­шості досліджень впливом вважають процес інформа­ційної дії на свідомість людини, що дає змогу пе­реконувати її в доцільності дотримання певної системи дій. При цьому влада проявляється як здатність впливати на поведінку інших людей, а сила — як ступінь влади, відношення залежнос­ті.

5 ОБОВ’ЯЗКОВИХ АТРИБУТІВ СПРАВЖНЬОГО ЛІДЕРА

"Лідерство – це процес соціального впливу, який дозволяє одній особі заручитися допомогою та підтримкою інших для досягнення певної цілі", - пише Саймон Оутс (Simon Oates), автор блога Leadership Expert. Всім лідерам, незалежно від того, компанією якого розміру та напрямку вони керують, притаманні конкретні риси характеру.

Наприклад, лідер завжди повинен бути впевнений у власних рішеннях незалежно від тиску, який на нього здійснюється; повинен бути сміливий та вміти знаходити підхід до інших людей.

КАРТА ТЕОРІЙ ЛІДЕРСТВА

ВИЗНАЧАЛЬНІ РИСИ ЛІДЕРА

Лідер - обов'язково особистість, продукт "природного відбору". В зв'язку з цим слід розрізняти поняття "лідер" і "керівник".

Політичний керівник також визначає мету політики і засоби її досягнення, домагається реалізації певної стратегії і тактики. Проте робить це тому, що призначений або вибраний на керівну посаду. 

Звичайно, він може бути при цьому справжнім лідером - це найкращій варіант. Але можлива і відсутність у політичного керівника, як в особи, якостей лідера. І ще одне: якщо керівник призначається, то лідер висувається стихійно.

ПОЛІТИЧНИЙ ВОЖАК ЧИ ПОЛІТИЧНИЙ ЛІДЕР

Вперше трактовку поняття лідерства, а також політичного лідерства ми знаходимо в працях античних істориків Геродота, Плутарха, Гракха та інших. 

В центрі їх історичних розповідей  завжди знаходились визначні особистості- монархи, полководці, впливові державні мужі. Цих людей розглядали як деяких володарів від бога , які істотно відрізняються від собі подібних громадян, і природньо, претендують на всі блага в суспільстві. 

У середні віки Н. Маккіавелі вважав, що типовий політичний лідер- правитель, який домагається мети, не вибираючі засобів.

Ф. Ніцше у праці «Генеалогія моралі» вказував на прагнення людини зайняти пост лідера як на природній інстинкт людини і зазначав, що лідер має право ігнорувати мораль.

ТИПИ ПОЛІТИЧНИХ ЛІДЕРІВ

Спираючись на визначення влади як участі у прийнятті та реалізації  політичних лідерів тут головними критеріями є потяг до влади, джерела керівництва, функції у політичній системі, політична активність та ставлення до власної компетенції. Суть феномена політичного лідера є його прагнення до влади, до панування.

Загальновизнано, що кожна нація має приблизно до 7-8 відсотків популяції, яка над усе ставить свою участь у владних процесах. За цим критерієм виділяють два типи лідерів авторитарні та не авторитарні, демократичні.

ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА

     У сучасній світовій науці чимало теорій, що намагаються пояснити феномен лідерства, визначити функції. Функції політичного лідера: інтеграція суспільства, прийняття оптимальних рішень та ін. у центрі уваги авторів знаходяться різні аспекти прояву лідерства. 

Серед цих теорій можна назвати теорію рис, ситуаційну теорію,  психологічні теорії і марксистську концепцію лідерства.

         Теорія рис. (Э. Богардус, Ф. Гальтон та ін.) пояснює природу політичного лідерства  видатними індивідуальними якостями людини, що приводять його до влади. 
     Серед рис властивих лідеру, називають розвинений інтелект, силу волі, цілеспрямованість, організаторські здібності, компетентність. Варто зауважити, що перелік і ієрархія соціальних якостей політичного лідера значно змінюється в залежності від історичних конкретних ситуацій і традицій тих або інших держав.