ЗНАЙДИ ШЛЯХ ДО НАЦІОНАЛЬНОГО САМОУСВІДОМЛЕННЯ

         Призначення України і українців – берегти Життя, утверджувати Істину, творити Добро, примножувати Красу. Місія України – бути джерелом духовної наснаги людства. У цьому її велич і її національна ідея

          Квітник життя людства на землі складається з багатьох націй, народів, країн. Серед них немає гірших або кращих, добрих чи злих, вродливих чи потворних.
         Кожна нація – це велика особистість, що несе в зернині своєї души скарб великої любові, краси, добра, справедливості, гармонії.

         

           Отже в утаємниченій глибині своїй всі нації містять загальнолюдські принципи та чесноти, саме завдяки яким всі ми можемо себе називати людським сімейством, тобто єдиною сім’єю націй та народів. І Біблія вчить нас, що в доісторичні часи так і було насправді. І що саме бажання людей урізноманітнити свій досвід життя спонукало творця розділити людей на нації, давши їм різні мови.

          Тоді те, що розділяло людей, а саме – мова, клімат, природне середовище, – надало можливість кожній з них створювати неповторний національний характер, культуру, традиції. На шляху еволюційного розвитку кожна нація втілювала загальнолюдські ідеали, йдучи до цього своїм шляхом, роблячи злети та помилки.

           Кожна сучасна нація – це також і продукт історії, це потік, в який влилися у свій час інші великі чи малі нації і народи. Отже, якщо первісні нації можна розглядати як ноти у своєму звучанні, то сучасні нації – це складні поліфонічні акорди. Або якщо первісні нації розглядати як чисті кольори спектру, райдужні кольори, то сучасні нації – це складні багатокольорові малюнки.

        Можна погодитися з тим, що будь-яке створіння уособлює в собі певні риси, притаманні саме йому у своєму співвідношенні та комбінації, отже йому властивий певний спосіб сприйняття світу, самого себе, певний спосіб самовираження. Причому вдумливого філософа завжди дивує те, як чудово все в цьому світі припасоване одне до одного, доповнює і збагачує одне одного. Це також стосується і нації.

        Щоб зрозуміти сенс буття різних націй, розглянемо їх як великі особистості, які живуть поряд, спілкуються, користуються спільними ресурсами природи, сваряться та миряться, і проведемо аналогію з життям малих особистостей, людей. Адже згідно першого принципу герметизму, як вгорі, так і внизу.

       Аналітична психологія стверджує, що малюнок нашого життя складається з тих виборів, які ми здійснюємо свідомо, а також з тих, що ми робимо під впливом позасвідомих чинників. І більше того, ці позасвідомі чинники теж неоднорідні, бо серед них розрізняють підсвідомі, або інстинктивні, та надсвідомі, або інтуїтивні.

          Уявімо собі людську душу, яка перед тим, як проявити себе на землі, перед тим, як потрапити до лона матері, обрала собі місію, головну мету життя – навчити людей істині, щоб вони розуміли закони буття та жили у гармонії з законами природи.      

       Огорнувшись матерією, душа забула про цю мету, місія перебувала ніби у згорнутому стані, вичікувала і нічим не проявляла себе. Дитинка росла, вчилася ходити, читати, малювати, бавилася з друзями, а душа виглядала і інколи підказувала: почитай цю книжку, зверни увагу на цю людину, непогано було б обрати такий фах.

        Душа ніби приховано направляла людину до тієї істини, яка на той час була доступна їй, враховуючи умови сім’ї, часу, країни, можливості оточення, освіти, виховання, культурного середовища тощо. І от молода людина закінчила школу у тому часі і просторі, де дуже важко було знайти свій власний сенс життя, бо дозволялося думати тільки так, а не інакше. Тому, мабуть, найбільший прояв істини молода людина відчула у природничих науках, обрала фізичний факультет, почала працювати на науковій ниві. Але вечорами з друзями на кухні велися нескінчені розмови про глибинні причини подій та явищ, про призначення людини, про виникнення Всесвіту, про Бога і таке інше.

         Але раптом соціальні умови змінилися, заборонене раніше стало дозволеним, інформаційний простір розширився, з’явилася можливість нових контактів. Наш герой, залишаючись науковцем-фізиком, кинувся опановувати філософські науки, теологію, світову літературу та історію "без табу". І от уже кухонні масштаби не витримали, він почав проводити публічні зустрічі, лекції. Потім друзі запросили його вести секцію у   Будинку вчених. Написав спочатку одну книгу – про взаємозв’язок науки та віри, потім іще одну – про погляд на історію. Місія почала виявляти себе більш виразно, тому що змінилися зовнішні обставини.

         Дуже часто, простежуючи життя людини, можна виділити головну ідею, глибинний сенс життя саме цієї людини. Інколи це – просто вдосконалення своїх можливостей, допомога близьким, збереження сімейних традицій, інколи це – великі наукові або культурні здобутки, завдання суспільного, громадського характеру. Є люди, яких знає світ, які зробили дещо для всього людства. Внесок декого очевидний для його оточення, тоді як про когось ми дізнаємося з великим запізненням у часі. Інколи сучасники і нащадки оцінюють відому людину зовсім протилежним чином.

             Якщо запитати людину, яка її місія, яка провідна ідея її буття на землі, то навряд чи почуємо щось виразне. За різних обставин та настрою, це може бути цілий спектр зізнань, від "Я народився зробити людей щасливими" до "Моє життя пройшло марно, я нічого не зміг зробити". Чому ж наш найцінніший скарб так глибоко прихований? Може тому, що змалечку нас ніхто не вчить його відкрити для себе і для людей, може тому, що наша свідомість так поринає у повсякденні турботи, що їй ніколи спілкуватися з власним позасвідомим простором буття. Так чи інакше, найкращий спосіб визначити головну ідею буття людини – це спосіб непрямий, посередній, треба спостерігати Ії життєвий шлях та ті вибори, які вона на ньому робить, високі ключові моменти в її житті. 

        А головне – це зрозуміти, який прихований зміст стоїть за зовнішнім шаром подій, який намір зумовив той чи інший вчинок. І якщо вже ми візьмемось аналізувати чийсь вищій сенс буття, то треба це робити, не судячи, не осуджуючи, бо ми не судді один одному, і на власному досвіді добре знаємо, як інколи хочеш зробити, як краще, а виходить, як завжди.

          Повернемось тепер знов до великого індивіда, до нації. Якщо для індивіда може існувати подібна провідна ідея життя, яку обрала його душа, то можна перенести це на рівень нації, народу. Якими різними є люди, що приходять на землю зі своїми завданнями і втілюють ці завдання настільки, наскільки це виявляється для них можливим завдяки комплексу обставин, так різними є народи, нації, і кожна з них має свою місію, провідну ідею буття на цій землі. Подібно до того, як людина не пам’ятає, не завжди може сформулювати своє завдання, так і нація по можливості проявляє, але не завжди повністю усвідомлює головний сенс свого буття.

          Навряд чи є в світі нація, що назвала словами, визначила свою національну ідею. Будь-яка спроба це зробити може зустріти нарікання з боку як представників самої нації, так і сусідніх націй. Більше того, ми навіть знаємо історичний приклад, коли певні кола людей дуже вдало маніпулювали національною ідеєю, під прикриттям якої чинили катастрофи світового масштабу. Можна лише стверджувати, що у самій зернині души будь-якої нації, народу закладені загальнолюдські принципи та цінності.       

           Про це свідчать дослідження міфів та легенд різних народів світу та їх виняткова глибинна тотожність. Але втілення цих принципів у життя відбувається через національну культуру, традицію, мову, притаманну саме цій нації ментальність, чуттєвість, тобто своєрідну реактивність на зовнішні та внутрішні чинники. Аналітична психологія розрізняє серед позасвідомих чинників так зване колективне несвідоме, це ті психічні реакції, що притаманні всім представникам великого людського середовища, такого як нація, народ, або навіть все людство в цілому.

Життя великих індивідуальностей – націй – підпорядковане закону ритму, відбувається у відповідності з циклами. 

          В історичному минулому ми знаємо приклади, коли нації з’являлися та зникали, коли якась нація проявляла себе з великою пасіонарністю, а потім віками жила тихо і непомітно. Нація може асимілювати інші нації, як дружні, так і ворожі. Нація може бути асимільованою з боку іншої нації. В якісь часи історії можуть переважати відцентрові тенденції, а в інші часи – доцентрові. Є нації з великим історичним минулим, а є нації молоді, що проходять через етап становлення як цілісна людська спільнота.

           Для того, щоб підійти до усвідомлення національної ідеї, треба проаналізувати складові еволюції нації, такі як етноісторична компонента, мова, традиції, міфологія, культура, географічне положення, економічні характеристики.

        Спробуємо після таких узагальнюючих міркувань підступити до аналізу українського національного самовираження.

      Етноісторичне коріння українського народу безпосередньо пов’язане з географічним положенням. З прадавніх часів на землях сучасної України проживали землероби. З геологічної точки зору, сучасна Україна розташована на одній з найстабільніших платформ світу, і не була затоплена світовим океаном. За оцінками експертів, на території України розміщується понад 30% чорноземів світу. Українські ґрунти називають унікальним багатством загальнопланетарного значення. На цій землі завжди жили хлібороби, вони зрослися зі своєю ненькою-землею.

         Сучасні дослідження багатьох учених, які вивчають трипільську культуру, підтверджують спадкоємність культурних традицій, незважаючи на різноманітні міграційні процеси, що відбувалися протягом тисячоліть. Приходили та уходили племена завойовників та кочівників, але жителі цієї землі зберігали свої традиції та культуру. Їх називали різними іменами, але етнічні ознаки залишалися незмінними. Не є випадковим, що вихідці з України за її межами (а таких сьогодні налічується близько 20 млн. чоловік) селилися на територіях, найкраще придатних для хліборобства, – на Кубані, Алтаї, у Приамур’ї, на півдні Канади, півночі США, півночі Австралії, в Аргентині.

             Інколи про одну людину, незалежно від її віку, говорять, що це "стара душа", бо вона розсудлива, чемна, емоційно стабільна, має глибоке почуття власної гідності, що унеможливлює для неї вчинки поза мораллю, має схильність до різних родів діяльності та творчості, все їй легко дається. Іншу ж людину називають "молода душа", бо вона намагається жити тільки за власним бажанням, не зважаючи на інших, ніби сонце сходить саме для неї, і після неї світу не залишиться. Є всі підстави вважати нашу націю старою.

            Саме у ХХ столітті почали з’являтися наукові докази існування прадавніх коренів української нації, і це визнано у світі. Засоби масової інформації донесли до нас на початку 90-х років ХХ століття висловлювання американського президент Б.Клінтона: "Україна є однією з найдревніших націй світу".

             Учені називають українську мову однією з найдавніших та найдосконаліших мов світу. Польський учений-лінгвіст Михайло Красуський в роботі "Прадавність української мови" (1880) відзначив: "Займаючись тривалий час порівнянням арійських мов, я прийшов до переконання, що українська мова не тільки старша всіх слов’янських, не виключаючи й так званої старослов’янської, а й санскритської, грецької, латинської та інших арійських."

             За евфоністичністю (милозвучністю) вчені ставлять нашу мову на одне з перших місць у світі. Так, у 1934 році на Всесвітньому конкурсі мов, що проводився у Франції, фахівці серед найбільш красивих і багатих назвали французьку, перську та українську мови. Милозвучність української мови досягається уникненням збігу голосних і приголосних. Як підкреслюють дослідники, особливі краса і музикальність української мови є одним з найбільш яскравих проявів панестетизму, всеохопної любові до краси, що пронизує духовне і матеріальне буття українців.

        У сучасній українській культурі збереглися священні знаки-символи, історія виникнення яких сягає в глибину тисячоліть.

Тризуб, державний символ України, є одним із найархаїчніших і найпоширеніших сакральних знаків людської цивілізації. З тризубом зображалися грецький Посейдон, римський Нептун, індійські Шива та Вішну, скіфський Тагимасад.

        На території України знайдено наскельні малюнки із зображенням тризуба, датовані IV-III тис. до н.е. Тризуб був відомий в Ольвії, Боспорському царстві, Урарту, Ірані, Індії, на Кавказі, його зображення використовували представники крито-мінойської культури (ІІІ-ІІ тис. до н.е.), гети (ІІІ-І тис. до н.е.), сармати, царські скіфи, руські князі. В Індії, у штаті Джаму і Кашмір, височить священна гора з трьома вершинами, яку індійці називають Трикута. У надрах гори заховане святилище богині Вайшну Деві – Великої Матері. Під охороною жерців, за трьома магічними каменями, знаходиться її велична бронзова фігура з тризубом у правій руці.

            Духовна велич української нації виявляє себе у безкорисливому служінні кращих її синів та дочок на благо всіх людей, задля утвердження любові, краси, справедливості, споконвічних людських цінностей.

Гомер, описуючи у своїй "Іліаді" давніх жителів Північного Причорномор’я, дає їм характеристику "найсправедливіших серед людей". Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була неперевершеним правовим феноменом і лягла в основу конституцій США, Франції, Великобританії та інших країн Європи.

             Прорив людства в космос, який є визначальною подією минулого століття, став можливим завдяки життєвим подвигам українських учених, К.Е.Ціолковського, Ю.В.Кондратюка, М.Кибальчича, С.Корольова.

           Загальновідомим є факт, що протягом XIX століття саме українські сорти пшениці розселилися по всіх континентах світу, стали основним матеріалом для селекційної роботи.

           Сучасна наука визначила закони відносності, взаємозв’язаності та невизначеності як фундаментальні аспекти фізичної реальності. Чи не ті ж самі закони діють у психічному просторі, де співіснують великі людські спільноти, нації і народи? За ведичним уявленням, незримі потоки енергії об’єднують людей в єдине ціле.

Кожна нація у великому плетиві світової історії веде свій малюнок, свій узор, творячи спільну духовну і матеріальну реальність, загальну тканину життя.

              Хочеться сказати разом з іншими: Призначення України і українців – берегти Життя, утверджувати Істину, творити Добро, примножувати Красу. Місія України – бути джерелом духовної наснаги людства. У цьому її велич і її національна ідея.

              Це записано на генному, на клітинному рівні у кожного з нас. Прислухаймося до свого серця, воно підтвердить це. Будьмо гідні цього високого призначення!

За матеріалами сайту http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11308