ЗБЕРЕЖЕМО МУДРІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ТРАДИЦІЙ

     У надвечір'я Нового року у церквах відбуваються урочисті Богослуження на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік.

Як на Свят-вечір, так і напередодні Нового року, тобто 13 січня, готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...

       Опівночі, коли вже заступає Новий рік (його в народі називають ще Василем), господар вітає всіх присутніх з Новим роком, складає кожному побажання, а після молитви всі сідають до святкового столу.

Тільки посідали за стіл, а під вікном уже щедрують. Це дівчата групками чи поодинці приходять до односельців, щоб защедрувати — привітати з новолітуванням. До хати, зазвичай, не заходять: ставши біля вікна і попросивши дозволу, співають пісень, якими вшановують господарів. Виглядає це так: гурт дівчат стає у коло, а в середині — "береза" з ліхтарем — найбільш голосиста дівчина, яка і заводить коляду або щедрівку, всі інші її підхоплюють. Ліхтар, який дівчина носить в руках, прив'язують до довгої тички, щоб здалеку було видно, що йде дівоча коляда.

        У перший день Нового року хлопчики-підлітки удосвіта оббігають оселі рідних і сусідів, щоб посіяти в їхніх домівках зерно і привітати з Новим роком. Перше, зазвичай, посівають вдома. За це батьки обдаровують своїх посівальників грішми та ласощами. Хлопці насипають зерно в спеціально сплетені рукавички або просто в кишені. Заходять до хати і просять дозволу посівати.

Побажання, які висловлюють діти під час посівання, виконують речитативом, наприклад:

Сійся, родися,  

Жито, пшениця,

Всяка пашниця.

Зверху колосиста,

Зісподу корениста.

Будьте зі святом здорові,

З Новим роком!

Або:

Сійся родися

Усяка пашниця,

Коноплі - під стелю,

Льон - по коліна ,

Щоб Вас - господарів,

Голова не боліла.

Посівальників, що ходять невеличкими групами, приймають як найбільш бажаних гостей: запрошують сісти до столу, щоб свати сідали (так кажуть там, де є незаміжні дівчата).

Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощають їх яблучками, бубликами, свіжоспечени-ми млинцями, часто дають і дрібні гроші. Левову частину ласощів, яких назбирується чимало, діти віддають собакам. Тому посівальників постійно супроводжують зграї собак.

Перший посівальник на Новий рік звичайно буває і першим полазником. Саме через полазників і виник обряд посівання. Полазником вважалася людина, яка першою відвідувала оселю на Новий рік. За повір'ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом року. Тому люди спостерігали, хто першим завітає до хати. Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи хвора бабуся. "Від такого полазника, — казали з цього приводу, — цілий рік добра не буде".

Окрім щедрування, засівання та ритуального обміну вечерею (як на Свят-вечір) проводять ще обрядові ігри з масками ("Меланка", "Коза"). Недаремно говорять, що Новий рік приходить не сам, а з дівчиною Меланкою.

Ось як описує "Меланку" у своїй книзі "Звичаї нашого народу" Олекса Воропай.

"За "Меланку" вибирали парубка, що вмів добре жартувати. Меланка сама не ходила. її супроводжували дід з гарапником, коза, ведмідь, журавель, циган, чорт та інші персонажі. Все це — у вивернутих кожухах, у лахмітті, підмальоване білою глиною, змащене сажею, з клоччя зроблені бороди, вуса, патли... Одне слово, кожен рядився, як вмів. Ватага рухалася селом з жартами і сміхом. Циганка чіплялася ворожити, циган — коні міняв, ведмідь танцював, коза грала на скрипці, а журавель — найвищий хлопець в селі — вибивав в бубон. Разом з Меланкою вони вели танок і співали:

Ой, черчику Васильчику,

Посію тебе в городчику,

Буду тебе шанувати

Сім раз на день поливати.

Ватага йшла в ту хату, де збиралися дівчата. Дозвіл щедрувати парубки випрошували піснею під вікном:

Ой, господар, господарич

Пусти в хату Меланочку,

Меланочка чисто ходить,

Нічого в хаті не пошкодить.

Як пошкодить, то помиє,

Їсти зварить та й накриє.

Добрий вечір!

Хлопці щедрували і жартували — розкидали сміття по хаті, вимазували сажею дівчат, висміювали кепських господинь тощо.

Наша Меланка - неробоча.

На ній сорочка парубоча...

Люди ідуть на жнива,

А Меланка — на пива!

Є ще й дівоча "Меланка". Дівчата вибирали з-поміж себе найкращу і одягали як молоду. Друга з дівчат вбиралася за молодого, що звався Василем. Усі інші в дівочій ватазі іменувалися дружками.

Дівчата з "Василем" і "Меланкою" також щедрували під вікном:

Ой, на річці, на Йордані,

Добрий вечір на Мелані.

Щедрий вечір, добрий вечір.

Добрим людям на сей вечір!..

На що господар відповідав:

— А, здорові були, дівчата!

— Котра з вас "скарбник"?Щоб Меланці "на вінок" гроші кинути?!..

Ось такі традиції та обряди побутували в українському народі під час святкування Нового року.

За матеріалами сайту  http://traditions.org.ua/kalendarni-sviata/zymovyi-tsykl/283-14-sichnia-malanky-ta-vasyliia