Складовими частинами моралi є вчинки, поведiнка людей, моральна свiдомiсть. Народна мораль базується на силi переконання, громадської думки, традицiй етносу, його звичаїв. Вона розкриває розумiння народом таких визначальних, загальнолюдських понять, як добро i зло, правда, щастя, обов'язок, справедливiсть, краса, милосердя, людянiсть та iн.
Передусiм шанувалося почуття любовi до батькiв. Ця етична вимога, що вiдповiдала Божiй заповiдi "Шануй свого батька та матiр свою", втiлювалася в народних прислiв'ях та приказках: "Не послухаєш батька-матерi, то навчить тебе лиха година"; "Як батька покинеш, то й сам загинеш"; "За маму i тата - тяжка розплата"; "Хто батька-матiр зневажає, той добра не знає"; "Хто мамку зневажає, того Бог карає".
Моральним обов'язком дiтей була допомога батькам по господарству, догляд за ними у разi хвороби, немiчностi, вияв повсякчасної уваги, шани й турботи. До батькiв, як правило, зверталися на "Ви": до матерi - "панi-матко", "матiнко", "нене"; до батька - "неню", "дядю", "пане-батьку", "батьку".
Суворо засуджувалась народною мораллю внутрiсiмейна ворожнеча; родинне життя мало iрунтуватися на засадах щирої спiвдружностi, краси взаємовiдносин, людяностi, поваги до свого родоводу.
Важливого етико-естетичного значення набував i характер стосункiв з односельцями. "Нехай не шукає нiхто свого власного, але кожен - для ближнього" - ця християнська заповiдь була надзвичайно шанованою в народi, щоденно виявлялась у милосердi, добротi, повсякчаснiй готовностi прийти на допомогу ближньому. Це зумовлювало високу культуру сусiдства, що iрунтувалось на практичнiй взаємодопомозi, моральнiй пiдтримцi, людяностi, делiкатностi. Сусiдська допомога здiйснювалась завжди з охотою, радiстю, урочистим пiднесенням - чи то були землеробськi, будiвельнi толоки, чи iншi, порiвняно малi за обсягом, колективнi роботи.
Oднiєю з найважливiших вимог народної моралi була дiяльна любов до людей, що перш за все мала виявлятися у наданнi допомоги ближньому. Головним моральним обов'язком була, передусiм, помiч тiй людинi, яку спiткало нещастя. Хворим носили їжу, допомагали по господарству, погорiльцям надавали хату.
Приходили на допомогу й тодi, коли чоловiк "бiдупав". Така помiч надавалася на третiй день Рiздва, Великодня чи в недiлю. З цього приводу сусiди казали: "Бог простить їм їх вину, бо вони виконували роботу у свято чи недiлю через любов до ближнього".
Надзвичайною зворушливiстю в людських стосунках вiдзначалася турбота про вдову. Не залишати без допомоги i вдiвця - до нього приходили доглянути за дiтьми, зварити їм їсти. Особливо пiклувалися про сирiт: носили їм гостинцi, призначали опiкунiв; велика моральна вiдповiдальнiсть за їх виховання лягала на хресних батькiв.
Немає коментарів:
Дописати коментар