КОЛЯДКИ – ПРОСЛАВЛЯННЯ БОГА СОНЦЯ

Звичай колядування має свою давню історію, коріння якої сягає ще арійських часів. Колядки пов'язані з днем зимового сонцестояння, яке наші предки називали святом Коляди. Його святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з'їдає змій Коротун.

Всесильна богиня Коляда в Дніпровських водах народжувала нове сонце — маленького Божича. Язичники намагалися захистити новонародженого: вони проганяли Коротуна, який намагався з'їсти нове Сонце, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити людей про народження нового Сонця, і зображення цього сонця носили з собою.

       Як тільки на небі сходила зоря, колядники заходили в двір, кликали господаря і співали його родині величальних пісень про сонце, місяць, зорі. Ці пісні й стали називати колядами або колядками.

Згодом, із появою християнської релігії обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні і світські мотиви. Традиція колядування збереглася й до сьогодні. Як тільки на небі являється перша зоря — розпочинається Свята Вечеря, а діти збираються гуртом і йдуть вітати усіх колядками з народженням Христа!

 

 Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світу засіяла. (2)

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого повився. (2)

Ангели співають, «слава» восклицають,

На небеси і на земли мир проповідають. (2)

Давид виграває, в гуслі ударяє,

Мелодійно і предивно Бога вихваляє. (2)

І ми теж співаймо, Христа прославляймо,

Із Марії рожденного, смиренно благаймо: (2)

Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії сего дому господарю. (2)

Даруй господарю, його господині,

Даруй літа щасливії нашій неньці Україні. (2)

За матеріалами сайту http://traditions.org.ua/pisni/koliadky