АРЕНА ПУБЛІЧНИХ ВИСТУПІВ - „ОКСФОРДСЬКІ ДЕБАТИ"

Суть методу. Оксфордські дебати - надзвичайно видовищний метод, однак слід пам'ятати, що до роботи залучається лише частина групи. Метод передбачає поділ учасників на головних промовців та публіку. Роль «публіки», яка може бути досить активною, дуже обмежена.

Принципи дебатів опираються на традиції британської Палати громад. Найважливішим є поділ слухачів на дві команди. У дебатах вони називаються сторонами: за дискутовану тезу (сторона пропозиції) та проти - (сторона опозиції).

           Поділ цей має бути чітким, що відображається у формулюванні тези, вона має бути зрозумілою (найкраще провокаційною), наприклад - "Інтерактивне навчання - це марна трата часу".

Оксфордські дебати є чудовим тренінгом для публічних виступів, учасники вчаться принципів побудови виступу, техніки та відповідного використання невербальної комунікації. Дуже важливою є змістова підготовка до дебатів, тому цей метод може бути використаний для отримання знань учасниками з певної теми.

Вибираючи дебати як метод, слід підкреслити, що це - тренінг, в якому головні промовці відіграють певні ролі (як і в симуляції). Погляди, які вони виголошують під час дебатів, не мусять збігатися з їхніми особистими поглядами. Це важливо, оскільки часто дебати є контраверсійними.

Коли застосовувати?

-                     навчаючи мистецтву публічного виступу, дебати вимагають від промовців ретельної підготовки, вміння будувати виступи, застосування принципів презентації, а також, що є найважчим, уміння справитися із складними питаннями;

-                     якщо хочемо показати переваги та недоліки певної теорії чи розв'яз­ків, наприклад, переваги та небезпеки використання інтерактивних методів у навчанні дорослих;

-                     коли навчаємо роботі в групі - успіху в дебатах може добитися лише та сторона, яка готується до виступу спільно;

-                     коли працюємо з великою групою (кілька десятків осіб) - часто най­вдалішим методом у роботі з такою групою буде лекція чи оксфордські дебати.

Переваги:

-                     дебати є дуже видовищними, і тому заангажованість учасників висока;

-                     дає можливість цікаво показати переваги та недоліки визначеної проблеми;

-                     змушує учасників глибоко ознайомитись із темою.

Труднощі:

-                     учасникам потрібно чимало часу для підготовки виступу;

-                     часто з'являються демагогічні виступи, що є малоцінними щодо по­даної інформації;

-                     не всі учасники однаково залучені до участі.

Регламент «Оксфордських дебатів»

Дебати організовує і проводить Голова. Він не має права брати участі у дебатах, бо є особою безсторонньою.

Голову підтримує Секретар, який інформує Промовців про те, скільки вони мають часу для виступу, та заповнює документацію дебатів.

Перед дебатами їх учасники займають місця в такому порядку:

1.            праворуч від Голови сидять ті, хто виступає за тезу - Пропозиція,

2.            ліворуч від Голови сидять ті, хто виступає проти тези - Опозиція,

3.            в останніх рядах, посередині (перпендикулярно до сторін) сидять ті, хто не має власної думки (так зване Болото).

Кожен Промовець повинен розпочати свій виступ словами: "Пане голово...", - звертаючись до ведучого дебатів, за винятком втручання (реплік) до дискусії.

Учасники дебатів повинні звертатися одне до одного: "Пан/Пані".

У дебатах виступають по черзі Промовці, які захищають тезу і які виступають проти неї. Першим виступає Промовець, який захищає тезу і водночас її пояснює, другим - Промовець, який заперечує тезу, наступні Промовці повинні триматися тез, які сформулювали перші Промовці. Останні Промовці підсумовують аргументи сторін і відповідно підтримують або заперечують тезу.

Після виступів головних Промовців починаються дебати в залі: тут виступити має право кожен (в тому числі й головні Промовці), перед виступом слід назвати своє ім'я і прізвище Секретареві. Промовці по черзі представляють різні сторони - захисників тези і її опонентів. Розпочинає дебати Промовець, який захищає тезу. Дебати тривають доти, доки не виступлять всі бажаючі взяти участь в обговоренні, наприклад, з боку опозиції або після розпорядження Голови.

Промовець має виступати біля трибуни. Він має підійти до неї з того боку, з якого сидить. Промовець не повинен надмірно віддалятися від трибуни.

Якщо учасники дебатів хочуть поставити питання чи подати інформацію, вони повинні під­нятися з місця, покласти ліву руку на голову, підняти праву руку і сказати: "Питання" або "Інформація'. Промовець має право прийняти чи відкинути репліку, вдаючись до певного жесту або кажучи: "Прошу" або "Ні, дякую". Репліка не повинна бути довшою від 2-3 речень.

Якщо репліку буде відкинуто, то той, хто хоче з нею виступити, повинен сісти, не промовивши жодного слова.

Промовець і Голова мають право в будь-який момент перервати репліку.

Учасники дебатів можуть змінювати свої місця і покидати зал лише у перервах між виступа­ми.

На час дебатів для Промовців є обов'язковий тільки офіційний порядок.

Голова втихомирює учасників дебатів словом: "Тиша". У виняткових випадках Голова має право попросити вийти із зали тих учасників, які порушують регламент.

Після дебатів настає голосування, під час якого всі мають право висловитися згідно зі сво­єю позицією. Голосуючі повинні оцінювати не саму тезу, а представлені обома сторонами аргументи та їхню важливість.

Етап І - вияснення принципів проведення дебатів, вступний тренінг

Проведення добрих дебатів залежить від підготовки учасників. Якщо можливо, етап підготовки до дебатів краще провести за кілька днів перед дебатами. Ведучий має детально представити регламент дебатів, ілю­струючи його схемою розташування в приміщенні під час дебатів.

Важливо нагадати, що головні промовці не мусять ототож­нювати свою власну думку із аргументами, наведеними під час дебатів. Слід підкреслити, що дебати є своєрідним театром, де промовців після виступу оцінює публіка (публіка під час голосування вибирає ту сторону, яка найкраще представить свої аргументи).

Готуючи учасників до участі в дебатах, слід провести вступний тренінг, який проілюструє хід дебатів і дозволить учасникам отримати впевненість у виступі. Ці тренінги є універсальними, оскільки не лише готують учас­ників до дебатів, але й вчать їх принципам ведення дискусії загалом.

Вправа 1. «Промовець на кріслі».

Метою цієї вправи є підкреслення важливості перших секунд виступу. Ведучий просить кожного учасника стати на крісло і виголосити одну будь-яку думку, якій передує зворот: «Пане голово, шановне товари­ство...». Тренер має звернути увагу на позу, жестикуляцію, зоровий контакт та інтонацію промовця.

Вправа 2. «Продовження висловлювання».

Метою вправи є розвиток вміння швидкої та логічної реакції на по­чуте слово. Ведучий просить учасників сісти в коло так, щоб бачити один одного. Далі починає розповідь на довільну тему, наприклад: «Коли Україна вступить до ЄС..», «Коли вчора я зайшов в Академію...». За­вданням учасника є продовження речення. Учасники отримують слово за вказівкою ведучого, а не за порядком займаних місць. Тренер перериває висловлювання учасників і просить вказану особу продовжити його. Зміна має відбуватись швидко. Сигналом до зміни може бути, наприклад, плескання в долоні та вказівка рукою на наступного промовця.

Ведучий має обговорити зв'язність висловлювання (чи кожне наступне висловлювання не перечить попереднім).

Вправа 3. «Аргумент».

Завдяки цій вправі учасники розвивають уміння аргументувати. Ве­дучий роздає учасникам підготовлені заздалегідь аркуші з тезою. Їхнім завданням є пошук аргументів, що підтверджують цю тезу (наприклад, найкраща пора року - осінь, суниця - найкраща ягода, Україна має всту­пити до ЄС, королева наук - філософія).

Після кожного виступу ведучий разом з учасниками обговорює аргу­менти. Важливо обговорення почати з позитивної інформації.

Етап ІІ - визначення головних промовців на дебатах, підготовка виступу

Ведучий визначає серед учасників 8-10 головних промовців (4-5 з кож­ної сторони). Існує також можливість включення до команд сторонньої особи (найчастіше це експерти у даній галузі). Важливо, щоб обидві сторони нараховували однакову кількість промовців.

Ідеальною буде та ситуація, коли учасники дебатів мають декілька днів на приготування до виступу. Вони тоді зможуть зібрати необхідну інформацію, визначити стратегію та уявити собі виступ. Є можливість також проводити дебати без підготовки, однак тоді треба враховувати, що це обов'язково відіб'ється на якості аргументів.

Особи, які займуть місця для публіки, теж мають підготуватися до дебатів. Після виступу головних промовців вони також можуть отримати слово. Окрім того, у них є можливість ставити запитання чи виголошу­вати репліку (див. Регламент). Це вимагає підготовки усіх осіб.

Етап ІІІ - дебати

Дебати - це так званий театр, а театр потребує декорацій. Важливо, щоб ведучий подбав про підготування приміщення. Крісла мають стояти так, щоб видно було поділ на пропозицію, опозицію і публіку. Централь­не місце у залі займає крісло голови, секретаря і промовця. Учасники пропозиції сідають з правого боку від голови, а опозиції - з лівого боку. Промовець стає попереду, але біля своєї команди. Публіка сідає навпроти голови. Для неї є також можливість зголоситися на бік пропозиції чи опозиції, займаючи місця перед дебатами за головними промовцями підтримуваної сторони. Особи, які не мають чітких поглядів сідають напроти голови, в так званому, «болоті».

Дебати розпочинаються з того, що в зал заходять головні промовці, голова і секретар. Публіка повинна привітати їх оплесками. Після того як всі учасники зайняли свої місця, голова вітає публіку, нагадує тезу дебатів, одночасно представляє всіх головних промовців та секретаря.

Перший виступ має сторона пропозиції, наступний - до опозиції. Сто­рони представляють свої виступи почергово. Виступи перших та останніх промовців даної сторони тривають довше (5-6 хв.) від інших (4-5 хв.). Час виділяє секретар, він нагадує, скільки часу залишилось до кінця виступу, кладучи перед промовцем аркуш з відповідною інформацією. Під час виступів головних промовців публіка та інша сторона можуть ставити питання та подавати інформацію чи репліку. Вони можуть це робити не раніше ніж через 30 сек. після початку виступу і не пізніше ніж за 30 сек. перед його закінченням (сигналом може бути, наприклад, плескання в долоні секретаря). Бажання ставити питання супроводжується вста­ванням з місця, підняттям руки та словом «питання» чи «інформація». Запитання можна ставити лише тоді, коли головний промовець дасть на це згоду.

Після закінчення виступів усіх головних промовців голова дозволяє виступи із залу. Час цих виступів значно коротший від виступів голо­вних промовців (як правило, 2 хв.). Важливо зберегти рівновагу висту­пів. Голова має стежити, щоб виступила однакова кількість осіб з обох сторін. Останній етап дебатів - голосування. Веде його голова, допомагає секретар. Він нагадує, що публіка вибирає ту сторону, яка подала кращі аргументи, а не ту, з поглядами якої погоджується.

Етап IV - підсумок дебатів

В кінці дебатів потрібно підвести підсумки. Тренер або запрошений експерт згадує аргументи, які були вжиті під час дебатів, доповнюючи їх в разі потреби чи провокуючи до подальшої дискусії. Обговорено має бути також вміння промовців виступати публічно.