Загальна назва для низки наукових напрямів, які
вивчають зародження, формування і розвиток впорядкованих у часі і/чи в просторі
процесів і/чи структур, існування принципів, що керують виникненням
самоорганізації. Термін запроваджений німецьким природознавцем Г. Хакеном.
Стосовно до соціокультурної сфери теорія
і практика забезпечення оптимальної взаємодії людей при вирішенні різних
життєвих проблем.
Стрижнем постмодерністської парадигми є синергетична теорія розвитку. Вона ставить на один рівень важливості стійкі (що самовідтворюються) та хаотичні стани системи. Хаос при цьому розглядається не як деструктивна, а як творча сила, здатна забезпечити створювальне (креативне) руйнування та послабити, нейтралізувати нераціональні форми розвитку системи. Формування може відбуватися у вигляді композиції процесів реформування, модернізації, модифікації виробничих, економічних та управлінських структур та відповідного коректування завдань.
У синергетиці найважливіші змінні, що описують
русло, отримали назву параметрів порядку.
Основний синергетичний принцип об’єднання частин в
ціле можна сформулювати таким чином: синтез простих структур, що еволюціонують в
одну складну структуру, відбувається у спосіб визначення загального темпу
їхньої еволюції.
Немає коментарів:
Дописати коментар