У
відповідності до цієї моделі лідер обирає якийсь один зразок поведінки в
залежності від сили впливу на відносини лідерства трьох факторів: самого
лідера, його послідовників і ситуації, яка склалася.
В цій моделі дається
спектр виборів між демократичною і авторитарною альтернативами, які відповідно
асоціюються з інтересом до відносин чи до роботи.
Різниця
між цими двома крайніми лідерськими стилями основана на припущеннях лідера про
джерела його влади та природу людини.
Демократ думає, що влада йому дається
послідовниками, яких він веде, і що люди в своїй основі володіють здібностями
до самоуправління і творчої роботи в умовах правильного вмотивування. Автократ
вважає, що влада дається його позицією в групі організації і що люди внутрішньо
ліниві і на них важко покладатися. В першому випадку є можливість участі в
управлінні, в другому – цілі, засоби і політику визначає сам лідер.
Подальший
розвиток даної моделі зіткнувся з труднощами в обліку всіх можливих взаємодій
між лідером, послідовниками і ситуацією при встановленні причинно-наслідкових
зв‘язків в стосунках лідерства.
Немає коментарів:
Дописати коментар