ХРОНОМЕТРАЖ ЧАСУ – ОПИМАЛЬНЕ РІШЕННЯ В ТАЙММЕНЕДЖМЕНТІ

      В сучасному інформаційному суспільстві, заснованому на ринкових умовах господарювання, якість роботи кадрів докорінно відрізняється від тих умов, які існували в індустріальному суспільстві. 
           Перевантаження, стрес, збільшення тривалості робочого дня - постійний супутник сучасного менеджера.
У зв'язку з невмінням правильно розподілити робочий час, корисна зайнятість менеджерів не перевищує 70-80%.
         Проблема ефективного використання робочого часу є актуальною для менеджерів будь-якого рівня, тому мета нашої полеміки полягає в тому, щоб показати, як завдяки регулюванню особистого часу досягти високих результатів у короткі терміни.
   

           Питання раціонального використання робочого часу є предметом досліджень багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців.

            Зокрема, в працях Г.А. Архангельського, І. Примак, В.П. Шейнова значна увага приділена проблемі підвищення ефективності використання особистого часу керівником підприємства.

        Л.В. Балабанова, М.Д. Виноградський, А.К. Гастєв, Т.В. Котова, М. Мачура розкрили особливості організації праці менеджера з управління персоналом.

           Досить відомим є науковий доробок вчених Г.С. Альтшуллера і І.М. Варткіна щодо стратегії формування творчої особистості в умовах виробництва.

           Довго вважалося, що прогрес приносить людині збільшення обсягу вільного часу, полегшує працю, підвищує задоволення життям, але практика показує, що все інакше.

         Г.А. Архангельський пропонує декілька ключових ідей, які сприятимуть ефективній організації часу:

   1. Управління хаосом. Будь-який розвиток нового - це завжди хаос. Подолати його мають головні ідеї синергетики - науки, якою володіють передові уми протягом декількох десятків років.

   2. Нечітка логіка. Менеджер має використовувати методи гнучкого планування без жорстких параметрів часу, орієнтуватися, реагувати на зміну ситуацій і не заганяти себе в жорсткі рамки плану. Проблема полягає в тому, що кожна людина може діяти за планом чи спонтанно. Тому менеджеру потрібно створити баланс планомірності і спонтанності, який є для нього оптимальним. Чим триваліший термін, тим більше часу виділяється на спонтанну, творчу діяльність та непередбачувану роботу (до 40%), а на планові справи - до 60% часу.

   3. Абстракція як інструмент менеджменту. На жаль, серед багатьох менеджерів існує стереотип «конкретне - практичне, успішне, добре; абстрактне - незрозуміле, погане». Проте менеджеру, щоб упоратися і опрацювати колосальні потоки інформації, потрібно навчитися оперувати абстракціями, універсальними методами, схемами, принципами.

              У праці Д. Граніна «Це дивне життя» описано життєвий шлях відомого біолога А.А. Любищева та його системи управління особистим часом.

           Однією зі складових системи був хронометраж, який відіграв важливу роль як джерело інформації в плануванні та «бюджетуванні» власного часу. Найбільш простим способом хронометражу є облік витрат власного часу (самофотографія): фіксація початку і завершення справи протягом тривалого часу, яка потім переходить в звичку індивідуального відчуття часу і особистої орієнтації на його ефективність.

       Хронометраж є інструментом відпрацювання «почуття часу» і, як наслідок, мислення, спрямованого на ефективність не лише в особистій праці, а й у діяльності фірми.

          Хронометраж не потребує жорсткого планування, структурування, розміщення по поличках. Його завдання - допомогти проаналізувати робочий стиль на конкретному матеріалі витрат часу за день, дати оцінку ефективності використання часу, змоделювати його нову структуру, внести зміни, поступово відпрацювати почуття часу і почуття ефективності.

          Для сучасної ділової людини фотографія робочого часу вкрай необхідна. Формою самофотографії може бути щоденник робочого часу менеджера. Аналіз послідовних записів виконаних робіт і витрат часу на них дозволяє економити до 50% робочого часу. Виявлення видів діяльності, на які час витрачається даремно, називається діагностикою часу. Це дозволяє шукати способи зміни структури витрат часу, які б найбільше сприяли досягненню поставлених цілей і скороченню необґрунтованих витрат часу.

           Практика підтверджує, що в процесі самофотографії виявляються значні резерви часу, а також гостро відчувається неефективність деяких процесів, які відбуваються навколо. З'являється «почуття часу», яке швидко переростає в «почуття ефективності» і виключає марнотратство робочого часу. Саме вміння працювати з часом і жити в згоді з ним є ключем до досягнення мети.

           Отже, ефективна організація робочого часу полягає в тому, щоб у процесі роботи менеджер міг отримати об'єктивну картину використання свого часу, зробити його аналіз звичкою і вміти вчасно відрегулювати його відповідно до оптимального рівня, довести до формування автоматичного відчуття часу, ефективного мислення.

       За матеріалами сайту http://gufer.net/manegment/208-efektivnst-vikoristannya-robochogo-chasu.html