ОСНОВНІ ТЕОРІЇ ПОЛІТИЧНОГО ЛІДЕРСТВА

     У сучасній світовій науці чимало теорій, що намагаються пояснити феномен лідерства, визначити функції. Функції політичного лідера: інтеграція суспільства, прийняття оптимальних рішень та ін. у центрі уваги авторів знаходяться різні аспекти прояву лідерства. 

Серед цих теорій можна назвати теорію рис, ситуаційну теорію,  психологічні теорії і марксистську концепцію лідерства.

         Теорія рис. (Э. Богардус, Ф. Гальтон та ін.) пояснює природу політичного лідерства  видатними індивідуальними якостями людини, що приводять його до влади. 
     Серед рис властивих лідеру, називають розвинений інтелект, силу волі, цілеспрямованість, організаторські здібності, компетентність. Варто зауважити, що перелік і ієрархія соціальних якостей політичного лідера значно змінюється в залежності від історичних конкретних ситуацій і традицій тих або інших держав.

Ситуаційна концепція (Р.Согдилл, Т.Хілтон, А.Голдієр) обґрунтовує і розвиває ідею залежності поведінки лідера від соціальних умов. Лідерство виявляється в якійсь конкретній ситуації. Людина, що є лідером в одній ситуації, зовсім не обов’язково буде ним в іншій. Саме конкретні обставини диктують необхідність у політичному лідері, визначають його функції і поведінку.

Психологічна концепція (З.Фрейд, Г.Лебон, Э. Фромм, Т.Адорно). Основна теза-витоки лідерства знаходяться в людській психіці. Це  внутрішня психологічна енергія індивіда здатна привести до значних сублімацій соціальної дійсності, у тому числі політичної. Виділяють дві категорії лідерів, перша – серед усіх природно-біологічних потягів переважає прагнення панувати над іншими, друга – індивіди, що відчувають внутрішню потребу в підпорядкуванні.

Марксистська теорія. Політичні лідери з’являються у відповідь на об’єктивну суспільну потребу. Якщо соціальна й історична обстановка вимагають лідерів, то вони неминуче з’являються. Лідери краще усвідомлять інтереси і потреби цих груп, вказують шляхи їх вирішення.