ГОЛОВНІ ЯКОСТІ ЛІДЕРА В УПРАВЛІННІ РОЗВИТКОМ

             На ефективність лідерства (управлінського) впливають деякі особистісні якості. Потреба в них зумовлена специфікою ситуації й особливос­тями поставлених завдань.     

         У цьому разі необхід­не поєднання особистісних рис із професійною компетентністю (найчастіше тут мають на увазі наявність аналітичних здібностей, професійних знань, вміння управляти). Для ефективного ліде­ра необхідні, як переконує практика, такі здіб­ності:

ㅡ          здійснювати стратегічне окреслення пер­спектив розвитку керованої організації (часовий обрій — природна схильність людини до страте­гічної й тактичної діяльності).

ㅡ          моделювати складну ситуацію, прорахову­вати ризик, змінювати організаційну структуру й культуру.

Для управління змінами необхідні такі якос­ті:

ㅡ          харизма (спроможність вселяти віру в се­бе й свої можливості);

ㅡ          інтелектуальне піднесення (здатність переконувати дослідників у новому рі­шенні старих проблем);

ㅡ          емоційність (уміння за­довольняти емоційні потреби свого оточення). 

         Результати досліджень розкрили важливість для лідера ще однієї якості — емоційної інтеліген­тності, що передбачає самопоінформованість, саморегуляцію, мотивацію до досягнень, емпатію, соціальні навички. Сучасна практика доводить важливість використання парадигми кадрового менеджменту, в основі вирішення його організаційних завдань — командний метод уп­равління.

        Доктрина командного менеджменту — це синтез послідовних трансформацій організа­ційних культур, що відбуваються відповідно до вимог часу. Лідерство — форма діяльності, що ви­являється у відносинах між лідером і тими, хто підтримує його і йде за ним, в особливих рисах характеру лідера й реакції інших людей. Загаль­на ознака лідерства — вплив одного або кількох людей на більшість інших.

           Під впливом мають на увазі будь-яку поведінку одного індивіда, що вносить зміни в поведінку, відчуття інших або ін­шого індивідів. Цей «вплив лідера передба­чає його позитивне сприяння в досягненні спіль­них цілей», що й визначає властиву йому функцію як одну з форм міжособистісного спіл­кування й взаємодії в команді для вирішення спільних завдань.

        Лідер здійснює вчинки («акти лідерства»), структура яких характеризуєть­ся елементами, що взаємодіють між собою і змі­нюються; певними особистісними рисами лідера, його здібностями, можливостями для реалізації цілей інших людей у процесі ситуаційної взаємо­дії. Таке домінування існує всередині групи, де лідер займає певну позицію й виконує роль задля досягнення цілей групи, колективу; оцінювати лідера пропонують за ступенем і якістю впливу на членів групи і внутрішньогрупові процеси, на зміну характеристик складу групи, природу й ефективність її діяльності.

         В управлінні роз­витком важливо знати владу й джерело впливу. В одному випадку призначена на посаду людина бере у свої руки владу й впливає на інших, в ін­шому — природа цієї влади виявляється в добро­вільному об'єднанні. При цьому відповідний ста­тус не нав'язаний ззовні, — його визначає група.

         Провідна роль надається добровільно, а влада на­чальника приходить у групу ззовні. Лідер не за­хищений від санкцій проти себе з боку групи, як­що його поведінка не відповідає прийнятим мо­рально-етичним нормам. А керівник, наприклад, фірми, залежить від певних санкцій не з боку групи, а з боку тієї організації, що доручила йому керівництво цією групою.