Лідер - обов'язково особистість, продукт "природного відбору".
В зв'язку з цим слід розрізняти поняття "лідер" і "керівник".
Політичний керівник також визначає мету політики і засоби її
досягнення, домагається реалізації певної стратегії і тактики. Проте робить це
тому, що призначений або вибраний на керівну посаду.
Звичайно, він може бути
при цьому справжнім лідером - це найкращій варіант. Але можлива і відсутність у
політичного керівника, як в особи, якостей лідера. І ще одне: якщо керівник
призначається, то лідер висувається стихійно.
Серед усіх атрибутивних якостей політичного лідера на перше місце
можна поставити харизматичні якості: говорити, спілкуватись з людьми. Базовими
для лідера є також якості організаторські.
Перше з організаторських якостей - це вміння створювати свою
команду. Третьою важливою якістю політика, без якої не відбудеться лідер -
аккумуляційність, тобто вміння накопичувати, обдумувати і виражати інтереси
людей.
Три вирішальні і обов' язкові якості для лідера визначав М. Вебер.
Це - пристрасть, почуття відповідальності, окомір. Пристрасть у розумінні
орієнтації на сутність "справи", пристрастну самовідданість їй. Проте
однієї тільки пристрасті недостатньо.
Відповідальність за справу повинна бути провідною зіркою його
діяльності. А для цього потрібен окомір, здатність внутрішньо зібрано і
спокійно піддаватися впливові реальностей. Відсутність дистанції і тільки такої
- один із смертних гріхів усякого політика.
Взагалі, лідер повинен бути наділений багатьма визначальними
рисами. Зокрема він повинен вміти зрозуміти, ліквідувати, а ще краще, не допустити
політичного конфлікту. Лідер повинен мати здібність відчувати політичний час,
адже вважається, що лідер, який іде на компроміс раніше ніж треба, втрачає
авторитет, а лідер, який іде на компроміс пізніше ніж треба, втрачає
ініціативу.
Певна річ, серйозний політичний лідер повинен мати власну
політичну програму втілення якої у життя стане альфою і омегою його власної
політичної лінії. Процес реалізації цієї програми багато в чому залежить від
уміння особистості доповнити формальне лідерство (яке пов'язане з встановленими
для "першої особи" правилами і
функціональними відносинами) з лідерством неформальним (воно виникає на основі
особистістих взаємовідносин у даній групі). У іншому випадку, якшо формальне
лідерство вступає в конфлікт з лідерством неформальним, то проблема реалізації
політичної програми матиме низький процент ймовірності і слабку перспективу.
Формування морально й інтелектуально розвиненої особистості
сьогодні - це високоякісна демократія і цивілізована державна політика завтра.
Справді вільною і справді незалежною Україна може стати лише за умов
становлення і зміцнення у суспільстві стійкої, життєздатної традиції
цілеспрямованого виховання у людини почуття власної духовної гідності - воно не
просто забезпечує їй імунітет проти "вуличного плюралізму", а є
найпершою й основною аксіомою правосвідомості і політичної культури особистості,
включаючи й особистість політичного лідера.
Немає коментарів:
Дописати коментар