Сучасна
риторика, що акумулює усі досягнення психології, лінгвістики тексту,
соціолінгвістики, логіки, культури мови, є наукою про доцільне, ефективне і
гармонізуюче мовлення.
Як
будь-яка наука, риторика розвивається за своїми законами.
Психолінгвістами
давно встановлено, що у процесі спілкування мовець пробуджує “внутрішнє слово”
у слухача. Тобто у того, хто слухає, напружено працюють усі мовнорозумові
центри: внутрішня мова, центр усвідомлення, пам’ять, центри, що відповідають за
аналіз почутого, емоційна сфера. Слухач мов би внутрішньо повторює сказане,
адаптує до свого рівня, тобто усвідомлює, запам’ятовує і реалізує емоційно.
Мовець, промовляючи, оформляє свою думку словесно.
Таким чином аудиювання (слухання) – це напружена праця, яка може бути ефективною, а може – і ні. Лінивий ум відмовляється адаптувати почуте, і тоді відбувається те, що влучним народним словом позначено так: “В одне вухо влетіло – з другого вилетіло”. Те ж відбувається, якщо мова незрозуміла адресату (співрозмовнику): переобтяжена незрозумілими термінами, іншомовними словами і т.ін. Фактор адресата дуже важливий в умовах безпосереднього спілкування.
З цього
витікає перший важливіший закон сучасної риторики – закон спрямування мови
на адресата. Цей закон проголошує: перш ніж почати говорити, необхідно
уявити собі слухача, співбесідника, його соціальний статус, освітній,
культурно-мовленнєвий рівень, особисті якості. Слід також враховувати
важливість, зацікавленість і доступність інформації для слухача.
Другим
законом сучасної риторики є закон просування до мети й орієнтації адресата
мовлення. Його суть полягає у тому, що спілкуючі сторони (або
тільки мовець) експлицють (позначають словесно) свою мету і спільними зусиллями
вони просуваються до її вирішення. Особливо важливим є спрямування адресата у
ході ділових переговорів. Для цього на початку повідомляється й узгоджується
структура переговорів (бесіди, дискусії): перелік питань, що будуть
вирішуватись, їх черговість, підведення підсумків з кожного питання. Для цього можуть
бути використані фрази типу:
Отже,
щодо погашення взаємної заборгованості ми прийняли рішення про взаємозалік
боргів і покриття різниці товарами народного споживання.
В
результаті по третьому пункту ми з вами поки не досягли компромісу.
Дуже часто
у спонтанному мовленні на позначення етапів просування до мети використовуються
когезивні засоби (засоби зв’язку), що вказують на послідовність частин
повідомлення: по- перше..., по-друге..., наступне питання..., далі
визначимо..., про це я скажу пізніше..., забігаючи наперед..., я повинен
сказати..., як буде указано пізніше..., подивимось, як..., зараз приступимо до розгляду наступного питання… і т. ін.
Завдяки використанню таких слів виникає ефект “просування” до визначеної мети,
ефект зкріплення смислових блоків. Це необхідно, оскільки структура мови
повинна бути зрозумілою не лише для того, хто говорить, а й для адресата. Це
особливо важливо у діловому спілкуванні, коли рішення приймається обома
сторонами.
Третій
закон сучасної риторики – це закон дієвості мовлення, який надає задоволення
слухачеві. Це універсальний принцип спілкування, бо ми завжди намагаємось
спілкуватися з приємними для нас особами. Насолода бесідою ще з часів Платона
відноситься до найвищого виду насолоди. Відомий Дейл Карнегі головним секретом
“мистецтва спілкування з людьми” називає вміння цінувати й заохочувати людину
до діяльності, задовольняти “його прагнення до власної значущості”.
Підкреслити
“значущість” партнера можна не тільки через похвалу. Можна використовувати комплімент:
оскільки ваша фірма є крупнішим постачальником металу, ми хотіли б укласти з
вами угоду про...; етикетні формули: маємо честь запросити, дозвольте
висловити Вам щиру подяку за послугу, вельмишановний Володимире
Степановичу...; жестикулювання; тон спілкування: ввічливий, рівний; манера
спілкування.
Немає коментарів:
Дописати коментар