Час, так само як гроші, завжди є лише засобом для досягнення цілей, а самі вони мусять приносити нам радість і задоволення. У гонитві за славою, кар’єрою чи багатством люди часто забувають про своє справжнє призначення, і тоді рано чи пізно приходить відчуття порожнечі або розчарування життям, як це змальовано в романі Ремарка «Три товариша».
Тож поговорімо про взаємозв’язок фактора часу з причинами виникнення стресів. Перелік можливих причин може бути вельми широким – від таких серйозних подій, як участь у воєнних діях, до, здавалося б, не вельми значних епізодів на кшталт невдалого публічного виступу чи неприємної розмови з кимось із близьких.
Так, джерелом психологічного напруження і негативних емоцій може бути психотравмуючий епізод із минулого.
Наприклад, напівзабута мелодія нагадує людині про якісь неприємні події молодості, і вона не може так просто позбутися спогадів, а напруження й дискомфорт наростають, вимагаючи емоційних та енергетичних затрат.
Травмуючими можуть бути і переживання з приводу подій майбутніх. У цьому разі людина також багаторазово конструює у своїй уяві образи небажаного майбутнього, наповнюючи їх деталями й «оживляючи» до такої міри, що починає дедалі більше вірити в несприятливий розвиток подій. Такий стрес небезпечний ще й тим, що часто програмує майбутні невдачі.
Для подолання такого роду стресів корисно згадати: кожної миті свого життя, наче піщинки в пісковому годиннику, ми перебуваємо між двома Вічностями – вже минулою і тією, яка ще не настала. І поки ми на мить затрималися між Минулим, де вже нічого не можна змінити, і Майбутнім, якого ще не можна змінити, ми в безпеці. У безкінечно малій і водночас безкінечно великій миті Переходу ще маємо шанс змінити своє життя на краще. Тому так важливо вчитися цінувати неповторну мить теперішнього – єдиної реальності життя людини.
Тож потрібно навчитися керувати своїм часом, бо в іншому разі час керуватиме нами. Нерідко людина переживає стреси саме через неефективне використання часу; постійні запізнення; брак часу на улюблені справи та спілкування із сім’єю; відсутність чіткого плану часу; невміння делегувати повноваження іншим людям; невміння відмовляти людям, які забирають час; періодичне відчуття марної втрати часу.
Наявність бодай половини з цих ознак свідчить про те, що постійна нестача часу може спричиняти серйозні стреси.
Знаний фахівець з управлінської психології, один із засновників тайм-менеджменту Пітер Друкер зазначає, що людина переживатиме стрес і відчуватиме неспокій з приводу використання часу, якщо вона не володіє навичками ефективного управління останнім, яке включає в себе чотири етапи:
1) аналіз власного часу;
2) планування розподілу часу;
3) скорочення непродуктивних затрат;
4) укрупнення часу.
Перш ніж братися до вирішення поточних завдань дня, відчуваючи стрес через те, що на всі справи часу не вистачає, слід проаналізувати його розподіл і тільки потім переходити до планування. Далі треба спробувати скоротити непродуктивні часові затрати. Останній етап потрібно використати для того, аби звести свій «особистий» час у максимально великі і пов’язані між собою блоки.
Друкер звертає увагу на те, що великою помилкою менеджерів і керівників, які перебувають у постійному цейтноті, є спроба робити значну справу дрібними порціями. Насправді ефективність роботи в цьому разі вкрай низька, бо для таких справ потрібні цілісні блоки часу (так само неможливо створити суцільну скульптуру зі шматків мармуру).
Таким чином, правильне використання часу дає змогу не лише швидше та якісніше виконати роботу, а й уникнути стресів, пов’язаних із відчуттям непродуктивної його витрати.
За матеріалами сайту http://newme.com.ua/tajm-menedzhment/vzayemozvyazok-stresu-iz-faktorom-chasu/
Немає коментарів:
Дописати коментар