ВАРІАЦІЇ ПОНЯТТЯ «ЛІДЕРСТВА» В СОЦІАЛЬНІЙ І ПОЛІТИЧНІЙ СФЕРАХ

Ще на початку ХX століття проблема лідерства дедалі частіше почала привер­тати до себе увагу, особливо в нестабільні періоди соціального розвитку.

Слово «лідер», згідно з Оксфордським словником англійської мови, виникло в XIII столітті. У слов'янсь­ких, романських й інших мо­вах немає аналога відповід­ному англійському слову. 
        За­позичене зі старослов'янсь­кого слово «вождь» етимоло­гічно означає «проводир вій­ська» або пізніше — «загаль­новизнаний ідейний керів­ник партії, громадського ру­ху».

         Але керівник не завжди лідер. Нині подекуди заува­жуємо неясність у розумінні таких понять, як «керівник», «стратег», «лідер».

Лідерство є центром групового процесу, мистецтвом переко­нуючої згоди й феноменом влади й ініціювання структури. З'ясовано, що лідерство — це фун­кція, пов'язана з позицією, виконанням ролі, з поведінкою і структуруванням очікувань.

Використання поняття «лідер» у сфері соціальних і політичних наук, тобто в описі великих соціальних груп, спільнот або держав, зіставляють із такими по­няттями, як «влада», «авторитет», «вплив», «ке­рівництво», «управління», «адміністрування» тощо.

Керівництво нерозривно пов'язане з організацією й процесами, що відбуваються в ній, а лідерство можливе й поза нею. Функція управління стосується посади в ієрархії. За ке­рівником товариші по службі йдуть через фор­мальні причини, а за лідером послідовники — че­рез суб'єктивні. У керівника є підлеглі, а в ліде­рів — прихильники, що визнають привабливі ці­лі лідера.

Лідер — той, хто перетворює товаришів по службі (незалежно від того, підлеглі вони чи ні) на людей, які співпрацюють із ним через переко­нання. Такі особистості можуть прищеплювати іншим усвідомлення важливості виконуваної справи, а звідси — любов до роботи.

Відмін­ності між управлінням і лідерством: «Управління можна визначити як розумовий і фізичний про­цес виконання запропонованих доручень і вирі­шення певних завдань. Лідерство ж, навпаки, є процесом, за допомогою якого одна особа впли­ває на членів групи».

Ієрарх, керівник, адміністратор очолюють персонал унаслідок формальної організації — делегування повноважень.

Стратег — керівник, який здійснює розробку, реалізацію й корекцію стратегій. Дії лідерів не обмежуються рамками якихось повноважень і структур. Реально керів­ник часто домінує поза залежністю від його формальної посади в організаційній ієрархії. Він ефективно управляє своїми підлеглими, визнаний ними і як організаційний лідер.

Ос­новна функція такого лідера — функція прий­няття рішень. Перед виконавчим лідером-адміністратором (менеджери) ставлять завдання уз­годити, гармонізувати дії:

1) організації із суспільством;

2) членів організації з її цілями;

3) індивідуальні інтереси із всезростаючими ін­тересами колективу. Це узгодження може бути статичним або динамічним, творчим або триві­альним, гармонічним або не зовсім злагодже­ним, синергетичним або таким, що саморуйнується.

 За матеріалами сайту http://personal.in.ua/index.php?idn=10