ЗАГОТОВКА ЧИ ІМПРОВІЗАЦІЯ?

З часів Цицерону відомо також, що будь-яке викладання матеріалу перед аудиторією має трьохчастну структуру: вступ, основну частину і висновок. Для першої і третьої частин можна відвести роль емоційних зачіпок, що не тільки привернуть увагу аудиторії, але і забезпечать дружній контакт із нею.

ЯК ВЧАСНО ЗАКІНЧИТИ ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП

Немаловажним є те, як закінчити виступ. Тому що слухачі швидше за все найдовше пам’ятатимуть прикінцеві фрази.

Ніколи не можна закінчувати виступ словами: «Ось приблизно все, що я хотів сказати з цього питання. Мабуть, на цьому я закінчу».

Закінчуйте виступ, але не кажіть про те, що ви закінчуєте.

Розглянемо деякі варіанти можливого завершення виступу:

ДЕСЯТЬ НАЙГОЛОВНІШИХ МОВНИХ ЗАПОВІДЕЙ УКРАЇНЦЯ

• Мова - то серце народу: гине мова - гине народ.
• Хто цурається рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
• Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
• Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить культурному об`єднанню нації.
• Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.

РЕКОМЕНДАЦІЇ НАУКОВЦІВ ЯК ВОЛОДІТИ АУДИТОРІЄЮ

Український письменник, лектор Ігор Шведов називає “ораторське мистецтво”, “публічне мовлення” одним із давніх і шанованих занять на землі.

Учений-психолог Г.В. Щокін розкриває секрети ораторського мис­тецтва в управлінській практиці, де велике значення має уміння переко­нувати партнерів зі спілкування у процесі публічного спілкування, долати бар’єри у спілкуванні, створювати емоційні передумови через прийом атрак­ції тощо.

ЩО ТАКЕ МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ?

Під мовленнєвою компетенцією ми розуміємо вміння адекватно й доречно, практично користуватися мовою в конкретних ситуаціях (висловлювати свої думки, бажання, наміри, міркування тощо), використовувати для цього як мовні, так і позамовні засоби (невербальну знакову систему) та інтонаційні засоби виразності мовлення. 
  Тому, можна сказати, що мовна компетенція характеризує володіння або не володіння нормами “мовленнєвих жанрів” (термін М.М.Бахтіна), а мовленнєва компетенція – нормами вербального й невербального спілкування.

             

Оновлені програми тренінгів та семінарів

Тренінг

«ПОДОЛАННЯ СТРЕСОВИХ ТА КРИЗОВИХ СИТУАЦІЙ в управлінській сфері»

Програма

1.    Основні поняття стресу та кризових ситуацій.

2.    Визначення стресозбутників в практиці роботи управлінця.

МІЖКУЛЬТУРНІ ЖЕСТИ СПІЛКУВАННЯ

Під час міжнаціонального спілкування, якщо немає мовного розуміння, на перший план можуть виходити міміка й жести. Сукупність міміки, жестів і поз — це справжня, хоча й безсловесна мова. Але в кожного народу вона своя.

Той самий жест у різних народів може мати зовсім різне тлумачення.

Наприклад, жест запрошення в японців збігається з нашим жестом прощання. Вказівний жест японця є жестом жебрака для американця. Через це американці нерідко скаржаться на вимагання портьє в японських готелях, хоча японські портьє тим і відрізняються від усіх портьє світу, що не беруть чайових.

ПІЗНАВАЙТЕ ЛЮДЕЙ ПО ЖЕСТАХ

Невербальна комунікація як своєрідна мова почуттів є таким самим продуктом суспільного розвитку, як і мова слів.

У процесі спілкування часто виникають такі види жестів:

1.            жести оцінки — почісування підборіддя; витягування вказівного пальця уздовж щоки; вставання і ходіння туди-сюди тощо. Жести, що мають відношення до замисленості і мрійності: жести «рука біля щоки» (люди, що спираються щокою на руку, звичайно глибоко занурені в роздуми); жести критичної оцінки — підборіддя спирається на долоню, вказівний палець витягується уздовж щоки, інші пальці — нижче рота (позиція «почекаємо — подивимося»); людина сидить на краєчку стільця, лікті — на стегнах, руки вільно звисають (позиція «це чудово!»); 

ЯК КОНТРОЛЮВАТИ МОВУ ЖЕСТІВ?

Наскільки можна контролювати мову жестів і чи можна її підробити? Це зробити дуже важко, практично неможливо, тому що відразу буде помітно невідповідність між словами та жестами людини.

Наприклад, відкриті долоні, як правило, асоціюються з чесністю, але коли людина, яка намагається підробити мову жестів, тримає свої долоні відкритими і одночасно посміхається вам, коли насправді вона говорить вам неправду, то її видають інші мікрожести: її зіниці можуть скорочуватися, одна брова може бути вище іншої чи куточок рота буде смикатися. Ці сигнали суперечать жесту відкритих долонь і чесній посмішці.

В ЖЕСТАХ ЛЮДИНИ ЇЇ СПРАВЖНІЙ ХАРАКТЕР

Одна з найсерйозніших помилок, якої можна припускатися, — це неправильна інтерпретація окремого жесту без урахування інших жестів чи обставин. Завжди треба зважати на сполучення жестів для правильного прочитання послання. Як у будь-якій іншій мові, у мові жестів є слова, речення й розділові знаки. 
             Кожен жест тут подібний до окремо взятого слова, а кожне слово може мати кілька різних значень. Тільки коли ви вводите слово в речення разом з іншими словами, ви зможете зрозуміти його значення.

ПІД ЧАС ПРОМОВИ СЛІДКУЙТЕ ЗА ЖЕСТАМИ

Незалежно від рівня культури промовця слова й жести настільки залежать одні від одних, що добре підготовлена людина може сказати, який саме жест чи який саме рух робить інша людина, не бачачи її, а тільки чуючи її слова. Так само Бердвістел навчився визначати, якою мовою говорить людина, тільки дивлячись на її жести.

Подібно до інших біологічних видів нами керують біологічні закони, що контролюють наші дії, наші реакції та наші жести, тому людина рідко замислюється над тим, які рухи вона робить під час розмови, і може статися так, що вона говорить одне, а її жести показують, що вона має на увазі зовсім інше.

ВИНИКНЕННЯ НАУКИ ПРО НЕВЕРБАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ

Наприкінці ХХ ст. ми стали свідками виникнення нової спеціальності — вчений-невербаліст. Як спеціалісту, що вивчає птахів, цікаво стежити за їх поведінкою, невербалісту цікаво стежити за невербальними проявами людей. Він спостерігає за людьми на різних прийомах, на пляжах, по телевізору, у будь-яких місцях, де вони спілкуються. Він вивчає поведінку людей і хоче знати більше про те, як діють люди в тій чи іншій ситуації, для того щоб довідатися більше про себе й поліпшити відносини з іншими людьми.

Майже неймовірно, що за весь період еволюції людини невербальні аспекти комунікації почали активно вивчатися тільки з

СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОЇ ІМПРОВІЗАЦІЇ

Проведення "комунікативної атаки" вимагає від педагога вмін­ня керувати своїм самопочуттям; переборювати нетворчий настрій перед і в період спілкування з аудиторією. Своєрідним вістрям прояву його творчого самопочуття виступає передстартова готовність до спілкування, в якій знаходять своє відображен­ня комунікативна настроєність і так звана загальна комунікативна збудженість. Багаторічний досвід практичної діяльності з підготов­ки майбутніх педагогів до професійного спілкування показує, що комунікативна збудженість базується на емоціональності як здіб­ності особистості до емоційного переживання певної якості.

ФОРМУВАННЯ МУСКУЛЬНОЇ МОБІЛІЗОВАНОСТІ

Одним із необхідних методів, що використовується в "комуні­кативній атаці", виступає укрупнення мовлення. Згідно з працею П.М.Єршова цей метод збільшує значущість змісту, що виража­ється словами. Це укрупнення мовлення можна проводити таким чи­ном:

• потрібну фразу (ту, яка укрупнюється), треба "розгорнути", тобто промовляти повільно (в "розрядку"), подовжуючи голосні зву­ки і зберігаючи логічну стрункість фрази;
• різні слова, що входять до певної фрази, укрупнюються не однаковою мірою, укрупнюється завжди і обов’язково головне (удар­не) слово:
• укрупнення односкладового чи багатоскладового слова потре­бує того, щоб його вимовляти по складах.

ДОТРИМУЙТЕСЬ ІНТОНАЦІЇ, НАГОЛОСУ, ТЕМПУ МОВЛЕННЯ, ЛОГІЧНИХ ПАУЗ……

Проведення "комунікативної атаки" базується на певних ви­могах до мовлення педагога, і, перш за все, до його інтонацій­ної виразності.

Під інтонаційною виразністю мовлення розуміють вираження почуттів і емоцій за допомогою голосу. Із засобів ін­тонаційної виразності мовлення» які е найхарактернішими для "ко­мунікативної атаки", увагу, передусім, потрібно звернути на темп мовлення, паузи, логічні наголоси і дати їм коротку характеристи­ку.

 Так, темп мовлення - швидкість вимови складів, слів, фраз, що залежить від індивідуальних звичок людини, її характеру, на­строю, темпераменту. Доречно наголосити, що темп мовлення педаго­га, як відзначають у своїх дослідженнях О.Ф.Бондаренко та З.Г.Зайцева, залежить від мети, вікових та індивідуальних особливостей аудиторії, характеру навчального матеріалу, міри складності його змісту.

ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП ЗА К.С.СТАНІСЛАВСЬКИМ

Необхідність визначення стадіальності проведення "комуніка­тивної атаки" зумовила звернення до робіт К.С.Станіславського та В.А.Кан-Калика. Як відомо, в розробленому видатним театральним педагогом ученні про сценічне спілкування визначені стадії цього процесу (орієнтування в умовах, що оточують, і вибір об’єкта; підхід до об’єкта, привернення до себе його уваги; "зон­дування" душі об’єкта. передача своїх "бачень" об’єкту за допомо­гою променевипускання; відгук об’єкта і обмін променевипусканням  їм з обох сторін).

Спираючись на дані положення, В.А.Кан-Калик роз­різняє, як він пише, основні стадії педаго­гічного спілкування. Ці стадії спілкування, відповідно, можна визначити і в "комунікативній атаці". Виходячи зі сказаного, дамо коротку характеристику зазначених стадій.

ВРАХУВАННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ КОМУНІКАТИВНУ АТАКУ

Якщо одним із завдань "комунікативної атаки" є завоювання ініціативи у спілкуванні, то доречно в цьому випадку звернутись до рекомендацій В.А.Кан-Калика. Багаторічний досвід викла­дацької діяльності дав можливість ученому встановити перелік факторів, наявність яких забезпечує ініціативу педагога в спіл­куванні. До таких факторів належать:

• чіткість організації початкового контакту з класом;
• оперативність у переході від організаційних процедур до ділового спілкування;
• відсутність проміжних зон між організаційними і змістовни­ми аспектами початку взаємодії;
• оперативність у досягненні соціально-психологічної єдності з класом;
• введення особистісних аспектів у взаємодію з учнями;
• переборення стереотипних і ситуативних негативних установок на окремих учнів;

ПОБУДОВА КОМУНІКАТИВНОЇ АТАКИ

Поняття "комунікативна атака" в теорії і практиці педагогічного спілкування запропонував використовувати В.А.Кан-Калик. Концепція педагогічного спілкування, яку розро­бив учений, передбачає визначення етапів спілкування під час проведення уроку (читання лекції).

Характеристика "комунікативної атаки": вона передбачає завоювання ініціативи у спілкуванні й цілісну комунікативну перевагу, що забезпечують у подальшому управління спілкуванням з аудиторією.

Початковий етап спілкування педагога з аудиторією не завжди потребує проведення "комунікативної атаки".

ВІЛЬГЕЛЬМ БУШ - «ДУМКИ І ФАНТАЗІЇ НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД НАШОГО БАЖАННЯ, А ПРИХОДЯТЬ, КОЛИ ЇМ НАДУМАЄТЬСЯ»

Перш за все, виділіть час. Зрозуміло, цей простий принцип не завжди прикладається до дійсності: нерідко працювати доводиться в екстреному темпі, не говорячи вже про імпровізації. Але все таки, плануючи свою роботу наперед, в більшості випадків ви зможете забезпечити якийсь час для роздумів. За словами Вільгельма Буша, «думки і фантазії не залежать від нашого бажання, а приходять, коли їм надумається ». Час появи найплідніших думок у всіх різний.

ПОСТАВТЕСЬ СЕРЙОЗНО ДО ПЕРЕВІРКИ ДАНИХ

Немало неприємних емоцій можна пережити, якщо в зібраний вами фактичний матеріал вкрадеться яка-небудь неточність. Чим явнішим виявиться промах, тим більше галасу він наробить.

При цьому помилка може ховатися в найнесподіванішому для вас місці. Вражаючий приклад непорозуміння, узятий з подій Другої Світової війни, приводить в своєму «Підручнику риторики» професор Бременського університету Хайц Леммерман. Він пише: «... англійський міністр Антоні Іден під час виступу по радіо сердито відбивався від фотографів, що обступили його, із словами: «Don't shoot, please!», що означало: «Не фотографуйте саме тепер, коли я повинен зосередитися». На наступний ранок німецьке радіо, потішаючись, повідомило, що на Ідена, англійського військового міністра, був зроблений замах».

ЕМЕРСОН ГОВОРИВ: «ЗАПИСУЙТЕ НА МІСЦІ: ЗАМІТКА КОШТУЄ ВОЗА СПОГАДІВ»

Цю універсальну, по суті, пораду варто використовувати і при зборі інформації, позначаючи цікаві ідеї, факти, цифри, імена, афоризми і інші знахідки, а також ті міркування, які прийшли вам в голову у міру прочитання матеріалів; не забувайте точно відзначити джерело, до якого ви зверталися, і вказати, де можуть бути використані вибрані матеріали.

По-перше, замітки, як відомо, полегшують запам'ятовування, а думки, що прийшли в голову під час таких записів, можуть успішно використати в промові разом з тими, які були покладені в її основу.

ВИКОРИСТОВУЙТЕ РІЗНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Колись люди витрачали тижні і навіть місяці на те, щоб знайти джерело для висвітлення спеціальних питань. У наш час це справа хвилин. Та все ж, не дивлячись на грандіозний ривок в інформаційній сфері, дослідницька частина роботи оратора - збір інформації - залишається досить трудомісткою.

В цілому необхідна для виступу інформація ділиться як мінімум на три категорії.

ВІДЧУЙТЕ НАСТРІЙ ВІРШУ

Ліна Костенко

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур,

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,

в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, – час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі,

а ми, нічого, – пройдемо, як тіні,

щоб тільки неба очі голубі

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур,

щоб ці слова не вичахли, як руди.

Життя іде і все без коректур,

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка,

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать,

бо в цьому схибиш – то уже навіки.

ВКЛЮЧАЙТЕ ДО ПРОМОВИ НАЙВАЖЛИВІШЕ

      «Ораторське мистецтво неможливе, якщо оратор не оволодів досконало предметом, про яке збирається говорити », - констатував знаменитий римський політик, громадський діяч і оратор Марк Тулій Цицерон. Щоб досягти досконалості або наблизитися до неї, не варто задовольнятися першою знайденою вами інформацією. 

Прагніть вивчити проблему всебічно і продовжуйте збір даних до тих пір, поки не одержите вичерпні відповіді на ті питання, які могли б виникнути у вас особисто.

     

ЯК ПРАЦЮВАТИ НАД СЦЕНАРІЄМ ВИСТУПУ

  Продовжуючи своєрідне стратегічне планування виступу, варто також уявити собі аудиторію, якій буде адресована ваша доповідь. Ще краще - детально описати її, звертаючи увагу на вік, досвід, освіту, а головне - потреби і цілі, на основі знання яких ще раз шліфується тема виступу.

      Зрозуміло, проводити яке-небудь широкомасштабне соціологічне дослідження в даному випадку не потрібно - завжди можна скористатися вже відомими даними про «електорат». Але і не враховувати їх не можна. Зробивши останнє, залишається  співставити наявні відомості про аудиторію з темою виступу і тими задачами, які стоять перед доповідачем. 

ПРАВИЛА ДОТРИМАННЯ РИТУАЛУ УРОЧИСТОЇ ПРОМОВИ

Загалом, урочиста промова не основна зброя в арсеналі політика. Та все ж без неї не обійтися там, де політичні відгуки та імператив недоречні: на церемоніях відкриття, святкових заходах і так далі.

Крім того очевидного факту, що в урочистих випадках промова повинна підкреслювати важливість і значущість того, що відбувається, а також виключати політичні заклики, які-небудь інші суворі правила побудови урочистих промов  не зафіксовані. 

КОЛИ ЗАСТОСОВУВАТИ СПОНУКАЛЬНУ ПРОМОВУ

Спонукальна промова - жанр типового «пропагандиста і агітатора», що має на своїй меті не просте інформування слухачів, а й провокацію відповідної реакції. Наприклад, за допомогою логічних і емоційних прийомів, оратор добивається згоди людей з певних питань або, якщо є можливість піти далі, схиляє їх до необхідних йому дій.

Один з прикладів спонукальної мови - мова, що висміює політичних опонентів.

СЕКРЕТИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВИСТУПІВ

Інформування - це мова, яка оповідає про певні події і процеси, описує ситуації і проблеми. Як правило, вона не включається фахівцями в число типово «політичних» мов. Причина цього, видно, у тому, що інформація як жанр перш за все відрізняється описовістю. 
        А політику, на відміну від, наприклад, прес-секретаря, найчастіше доводиться не стільки інформувати своїх слухачів, скільки переконувати або здійснювати інший вплив. 
         Але це вірно тільки на перший погляд. Насправді виступ, що ззовні переслідує просвітницьку мету, може мати величезне (але непряме) агітаційне значення. Від чого це залежить?

СТРАТЕГІЧНІ ЗАДАЧІ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

 Чи трапляється Вам виступати перед аудиторією?

Чи відчуваєте Ви хвилювання перед виступом?

Чи жадаєте Ви швидкого завершення заходу? 

Тому, хто відповість на всі три питання ствердно, просто необхідна підготовка. Як правило, в різних сферах:

·                     поліпшення пам'яті,

·                     коректування іміджу,

·                     постановка міміки і жестів,

·                     мовні вправи,

·                     психологічна підготовка, 

·                     прийоми написання тексту, 

·                     рішення організаційних питань тощо.

У кожній з цих сфер існують свої правила. Тут ви дізнаєтеся про техніку підготовки до публічного виступу.

ЯК НАЛАГОДИТИ ВІДНОСИНИ ЗІ СЛУХАЧАМИ

Звичайно, зав'язати справжню дружбу за п'ять хвилин неможливо, але започаткувати хороші відносини з вашою аудиторією можливо і потрібно.

Дуже часто погані оратори фокусуються в своїй промові на фактах, записах, слайдах, доказах і контраргументах. Їм дуже важливо сказати те, що вони раніше написали, підготували й відрепетирували. У них просто не вистачає уваги на тих, заради кого це все робиться, - на слухачів.

Ось поради, які нададуть вам впевненості в собі перед виступом:

ОВІДІЙ - МИСТЕЦТВО ПОЛЯГАЄ В ТОМУ, ЩОБ В ТВОРІ МИСТЕЦТВА ЙОГО НЕ БУЛО ПОМІТНО

Публій Овідій Назон називає себе молодшим з чотирьох елегійних поетів Риму. Свою біографію поет розповів в одному з віршів періоду вигнання («Скорботні елегії»). Він народився в 43 р. до н.е. в місті Сульмоні в заможній родині, яка займала в рідному місті значне становище.

Разом з братом Овідій був відправлений до Риму і там отримав освіту для підготовки  до державної кар'єри. Навчання красномовству вважалося в Римі обов'язковим для майбутніх державних діячів. Обидва брати в юності виступали з промовами в риторичної школі.

МАРК ТУЛЛІЙ ЦІЦЕРОН - «УМІННЯ СИЛОЮ СЛОВА СКЕРОВУВАТИ ВОЛЮ СЛУХАЧІВ»

Історія римського красномовства зберегла чимало імен, але серед них лише деякі належать видатним промовцям. Одним з таких був Марк Туллій Ціцерон.

Ораторський ідеал – свідоме володіння усіма засобами, які повинні зацікавити і переконати слухача. Ораторський талант, на думку Ціцерона – це велика рухливість розуму і фантазії, які здатні швидко знаходити матеріали, складати промову пишно, прикрашати її, міцно і надовго запам’ятовуватись.

Ораторська практика Ціцерона є втіленням у життя його стилістичних концепцій, які зумовили створення великим промовцем свого неповторного стилю. На промовах, що збереглися, легко помітити еволюцію способу словесного викладу та манери виголошення оратором промов.

ХТО ВОЛОДІЄ ЗАКОНАМИ РИТОРИКИ ТОЙ ВОЛОДІЄ ДІЯМИ КЛІЄНТА

Сучасна риторика, що акумулює усі досягнення психології, лінгвістики тексту, соціолінгвістики, логіки, культури мови, є наукою про доцільне, ефективне і гармонізуюче мовлення.

Як будь-яка наука, риторика розвивається за своїми законами.

Психолінгвістами давно встановлено, що у процесі спілкування мовець пробуджує “внутрішнє слово” у слухача. Тобто у того, хто слухає, напружено працюють усі мовнорозумові центри: внутрішня мова, центр усвідомлення, пам’ять, центри, що відповідають за аналіз почутого, емоційна сфера. Слухач мов би внутрішньо повторює сказане, адаптує до свого рівня, тобто усвідомлює, запам’ятовує і реалізує емоційно. Мовець, промовляючи, оформляє свою думку словесно.

РИТОРИКА - МИСТЕЦТВО ЧИ НАУКА ПЕРЕКОНАННЯ?

        Культура мовлення фахівця має відповідати сучасним літературним нормам, характеризуватися лексичним багатством, логічністю, точністю, чистотою, виразністю, доцільністю і бути показником культурного рівня особистості, надійним інструментом вирішення виробничих і професійних задач.

Як бачимо, процес формування висококваліфікованого фахівця буде недостатнім, якщо у нього не будуть сформовані мовленнєві навички і уміння професійного спілкування.