Модель I -
"Сократ". Це
вчитель з репутацією любителя суперечок і дискусій, навмисно їх провокує на
заняттях. Йому
властиві індивідуалізм, несистематичність в навчальному процесі через постійні
конфронтації; учні посилюють захист власних позицій, вчаться їх відстоювати.
Модель II -
"Керівник групової дискусії". Головним
у навчально-виховному процесі вважає досягнення згоди і встановлення співпраці
між учнями, відводячи собі роль посередника, для якого пошук демократичного
згоди важливіший за результат дискусії.
Модель IV -
"Генерал". Уникає
будь-якої двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко домагається
слухняності, оскільки вважає, що завжди і у всьому правий, а учень, як
армійський новобранець, повинен беззаперечно підкорятися наказам, які
віддаються. За
даними автора типології, цей стиль більш поширений, ніж всі разом узяті, в
педагогічній практиці.
Модель V -
"Менеджер". Стиль,
що одержав поширення в радикально орієнтованих школах і пов'язаний з атмосферою
ефективної діяльності класу, заохоченням їх ініціативи і самостійності. Учитель
прагне до обговорення з кожним учнем сенсу розв'язуваної задачі, якісному
контролю та оцінки кінцевого результату.
Модель VI -
"Тренер". Атмосфера
спілкування в класі пронизана духом корпоративності. Учні
в даному випадку подібні гравцям однієї команди, де кожен окремо не важливий як
індивідуальність, але всі разом вони можуть багато чого. Вчителю
відводиться роль натхненника групових зусиль, для якого головне - кінцевий
результат, блискучий успіх, перемога.
Модель VII -
"Гід". Втілений
образ ходячої енциклопедії. Лаконічний,
точний, стриманий. Відповіді
на всі питання йому відомі заздалегідь, як і самі питання. Технічно
бездоганний і саме тому часто відверто нудний.
За матеріалами
підручника
"Педагогіка і психології вищої школи".
Немає коментарів:
Дописати коментар