Основу програми безперервної
освіти в її європейській та американській редакції складає орієнтація на
розвиток окремих людей та повсюдне забезпечення цього розвитку за рахунок
зняття вікових, соціальних і організаційних обмежень.
Мета навчання – надати
кожному індивідові проблемну область та сферу діяльності, необхідну для
розвитку його ініціативи та формування його самостійного судження.
На Заході для позначки
безперервної освіти використовують два терміни "продовжена
освіта" (continuing education) та "навчання через все
життя" (lifelong learning), при цьому останнім часом перевагу
віддають останньому.
Термін
"продовжена освіта" з'явився на початку 80-х років як відповідь
на запити ринку праці. В той час людина розглядалася як "економічна
істота", а освіта - як інвестиції в людський капітал. Таким чином,
цінність освіти знижувалася, тому що вона концентрувалася на людських
ресурсах, як капіталі, та економічних якостях, як інвестиціях першої
необхідності.
Що стосується "навчання
протягом всього життя", що з'явилося в 70-х роках, то воно з самого
початку мало гуманістичні традиції. Всі люди розглядаються як здатні до
навчання, розвитку своїх потенційних можливостей і в будь-якому віці. З
цієї точки зору термін виступає як інтегруючий та говорить про вікову
безперервність освіти. З іншого боку, його можна розглядати як трохи
ідеалістичний, тому що його застосовують в усіх можливих випадках, роблячи
готовим до наповнення будь-яким змістом.
Таким чином, в Європі немає
універсально прийнятого визначення безперервної освіти. На практиці це:
·
ступені та дипломи у вільний час;
·
професійні курси, в тому числі з метою підвищення кваліфікації персоналу;
·
освіта для дорослих;
·
друга освіта для вже освічених студентів (після 25 років);
·
та інше.
В Європі 70% опитуваних людей
виявили бажання вчитися. Можна визначити дві причини цього: отримання
загальних знань (жінки) та професійна кваліфікація (чоловіки). При цьому
80% вважають, що освіта має покращити їх професійне життя, а 72% -
особисте.
Можна виділити п'ять головних
цілей навчання:
·
придбання нових знань;
·
поєднання шкіл із сектором бізнесу;
·
підвищення професійних знань у трьох європейських мовах;
·
боротьба з вилученням;
·
залучення капіталовкладень у навчання на рівноправній основі.
Особливості організації
безперервної освіти, що не можна вирішити чисто адміністративним шляхом,
розглянуті в роботі П. Г. Щедровицького . Передусім, відзначається в
роботі, необхідна єдність трьох складових:
1.
Досягнення автономії системи освіти від повсякденних виробничих
задач.
2.
Забезпечення всебічного розвитку кожної людини і створення
"віртуального університету" особистості.
3.
Випереджаюча підготовка фахівців та професіоналів до активної діяльності
в неосвітніх системах.
Програма безперервної освіти
повинна осмислюватися як форма управління процесами розвитку. Це вимагає
відмови від багатьох уявлень, що склалися, та визначення нового підходу і
нової ідеології в царині освіти.
Ідея безперервної освіти – це
програма розвитку мислення та діяльності, в рамках якої розвиток людини і
виробничих систем можуть виступати тільки як приватні, фрагментарні
задачі. Це особлива політика не тільки в царині навчання, але і в сфері
організації вільного часу людей, суспільних відношень та соціокультурних
систем.
З точки зору індивіда та
професійної організації мислення та діяльності, безперервність межує з
підготовкою, що координується, та замкненістю її на формування цілісного
типу мислення та діяльності.
З точки зору особистості,
безперервна освіта виступає як відкрита (віртуальна) та варіативна
освіта, що забезпечує максимальну свободу вхідного вибору і наступну
мобільність особистості. На кожному кроці особистого розвитку така освіта
повинна надавати кожному можливість вибору своєї траєкторії руху, як
сфери ініціативи та відповідальності.
З точки зору суб'єкту свідомості,
безперервна освіта виступає як постійна проблематизація, що зв'язує
окрему людину з культурою, що робить її не тільки носієм мислення та
діяльності, але й джерелом творчої еволюції.
12 університетів Європи прийшли
до висновку, що політика безперервної освіти повинна мати такі розділи:
·
ринки, на які вона орієнтована;
·
зовнішні зв'язки між університетами і клієнтами;
·
формати та програми навчальних курсів;
·
політика цін;
·
політика персоналу;
·
розташування забезпечення;
·
підтримка студентів;
·
організація системи доставки безперервної освіти;
·
система підтримки якості програм та інше.
Найбільш важливі структури
безперервної освіти були визначені Онушкіним:
1.
Визначені в університетському управлінні спеціальні одиниці для виконання
забезпечення.
2.
Відповідальність за безперервну освіту можуть нести одиниці університету
(факультет або кафедра).
3.
Зовнішню одиницю може встановити університет.
4.
Університет може зробити свої ресурси доступними для забезпечення
безперервної освіти по окремих одиницях.
Зараз питанням забезпечення
організації безперервної освіти займається European Credit Transfer
Scheme (ECTS).
Характерним є те, що курс
безперервної освіти забезпечує часто більш широку область знань ніж
звичайний курс. Також він вимагає вдосконаленіших навчаючих технологій,
контролюючих засобів і високої кваліфікації викладача, причому він не
обов'язково є професійним викладачем, або працює в університеті.
Навчання може бути відкритим або
дистанційним під контролем університету.
Нові технології використовуються
через національні та локальні органи влади; проекти із зовнішніми
партнерами; за ініціативою старших менеджерів; під тиском студентів. В
останні роки головна ініціатива йде від власників телеканалів та
видавців. Цікаво, що ініціатива викладачів та програми фонда Європейського
Союзу зустрічаються досить рідко, можна навіть передбачити відсутність
бажання займатися безперервною освітою (у вигляді експерименту) у деяких
університетських викладачів тому, що використання нових технологій є
невід'ємним для їх професійної та педагогічної моделей.
Продовжена освіта в Європі
включає дистанційну, заочну і традиційну університетську освіту. Вона
існує чотирьох типів:
1.
Підвищення кваліфікафії співробітників університету.
2.
Університетська освіта з метою перекваліфікації (передбачається вища
університетська освіта в будь-якій іншій галузі).
3.
Додаткова університетська освіта з метою розширення знань, одержаних в
університеті.
4.
Освіта, що зберігає "форму" колишніх випускників, тобто дає їм можливість
вдосконалення.
Найчастіше заняття проводять за
вечірньою та заочною формою, фінансування відбувається через гранти,
подеколи місцевою владою або компанією.
Проблемою є дефіціт часу для
підготування необхідної бази та перекваліфікації викладачів. Використання
дистанційної форми поки що знаходиться на початковій стадії, не вистачає
досвіду й навичок роботи. Крім того, дистанційні курси відносно дорогі.
Очікується зростання інтересу до дистанційного навчання, особливо за тематикою:
інформаційні технології, охорона навколишнього середовища, мови, курси з
питань утворення нових компаній тощо. Це можна пояснити тим, що
багатьом випускникам університетів не вистачає знань саме в цих
галузях. "Lifelong Learning" стає одним з головних принципів побудови
об'єднаного європейського суспільства, яке йде в напрямку
"суспільство, що вчиться". Цікаво, що при такій постановці
проблеми контролюють не помилки, а досягнення та прогрес.
Питанням організації безперервної
світи в університетах Європи займаються менеджери, які повинні володіти
такими навичками:
·
уява про людські ресурси;
·
знання у галузі бухгалтерського обліку та фінансів;
·
знання законів;
·
добре розуміння структури та роботи університету;
·
здібність до ведення переговорів;
·
суспільні відносини;
·
розуміння ділового світу;
·
обізнаність в питаннях ринку безперервної освіти;
·
здібність до інновацій;
·
вміння працювати в складі команди.
Слід відзначити, що поки що таких
спеціалістів в Європі не готують. Наприклад, у Франції 75% менеджерів –
професори, 20% - інженери з великим досвідом роботи, 5% - адміністратори.
У зв'язку з цим передбачається организувати підготовку менеджерів
безперервної освіти з використанням дистанційного навчання.
Тематика дослідницьких робіт з
безперервної освіти включає питання:
·
навчання, базоване на реальній роботі;
·
навички, що потрібні роботодавцям і особистостям;
·
питання приєднання малих та середніх навчальних установ до безперервної
освіти;
·
співвідносини між потребами освіти та іншими соціальними напрямками
(зріст населення, здоров'я, екологія та інші);
·
ефективність мережі безперервної освіти;
·
як надавати доступ до безперервної освіти людям без університетської
освіти;
·
питання педагогіки в безперервній освіті з використанням нових
інформаційних технологій.
Ефективність цієї роботи в
значній мірі залежить від використання Інтернет, а також термінової
публікації нових матеріалів і представлення їх на міжнародних конференція
та семінарах.
Основні споживачі безперервної
освіти:
·
професіонали;
·
безробітні;
·
працівники промислових та комерційних організацій;
·
працівники асоціацій та громадських організацій;
·
інваліди;
·
жінки, що виховують дітей;
·
особи, що відбувають покарання;
·
військовослужбовці;
·
основне населення.
Галузі освіти (у порядку
пріоритетності):
1.
Менеджмент;
2.
Гуманітарні науки;
3.
Інформаційні технології;
4.
Інжинірінг, технології;
5.
Громадське здоров'я, медицина;
6.
Соціальні та політичні науки;
7.
Освіта, педагогіка, психологія;
8.
Екологія, науки про навколишнє середовище (довкілля);
9.
Мови;
10.
Юриспруденція;
11.
Економіка;
12.
Природознавчі науки.
Основні засоби безперервної
освіти:
·
короткострокові курси, семінари, лекції;
·
довгострокові програми;
·
модульні програми з накопиченням кредитів;
·
дистанційне навчання;
·
літні школи;
·
наукові семінари.
Найбільш складним питанням у
безперервній освіті є фінансування. Нині в основному використовується
фінансування з різноманітних фондів або організацій, зацікавлених у
підвищенні кваліфікації своїх працівників. Всі погоджуються, що курси
повинні бути самооплатні, а оскільки вони розглядаються з позицій
"суспільства" та "суспільності", то держава повинна
теж робити свій внесок. Але дарма, що безперервна освіта – це насамперед
соціальне явище, більшість бачить його вигоди тільки в фінансовому сенсі
тому, що вони (перспектива кар'єри для студентів, соціальний та економічний
прогрес та інше) більш абстрактні, ніж затрати на нього.
За матеріалами сайту
http://users.kpi.kharkov.ua/lre/bde/ukr/iol/l3.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар