1. Пам’ятайте, що у
спілкуванні беруть участь двоє: один – говорить, інший – слухає, причому в ролі
слухача кожен повинен виступати поперемінно.
2. Якщо Вам незрозуміло,
про що говорить співрозмовник, дайте йому це відчути – або через постановку
додаткових запитань, або через повторення його думки запитанням, чи правильно
Ви його зрозуміли.
3. Будьте фізично уважні.
Поверніться обличчям до співрозмовника. Підтримуйте з ним візуальний контакт.
Сидіть або стійте на такій відстані від співрозмовника, яка забезпечує зручне
спілкування обом. Пам’ятайте: той, хто говорить, хоче спілкуватися з уважним,
жвавим співрозмовником, а не з кам’яною стіною.
4. Зосередьтеся на тому, про що говорить Ваш співрозмовник. Оскільки така увага не може бути тривалою (менше однієї хвилини), слухання вимагає свідомої її концентрації. Допомогти сконцентруватися на тому, про що говорить співрозмовник, імовірніше за все, допоможе Ваша фізична увага і мовна активність.
5. Намагайтеся зрозуміти
не тільки зміст слів, а і почуття співрозмовника. Слухайте не лише інформацію,
а й розумійте його почуття.
6. Стежте за виразом
обличчя Вашого співрозмовника, за тим, як часто він дивиться на Вас і
підтримує з Вами візуальний контакт.
7. Дотримуйтеся схвальної
установки щодо свого співрозмовника. Це створить сприятливу атмосферу для
спілкування. Чим більше Ваш партнер відчуватиме Ваше схвалення, тим точніше він
висловить те, що хоче сказати.
8. Намагайтеся
демонструвати своє розуміння.
9. Відповідайте на
прохання відповідними діями. Пам’ятайте, що дуже часто мета співрозмовника –
одержати щось реально відчутне, наприклад інформацію.
За матеріалами посібника Логунова
М.М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності. – К.: Вид-во
НАДУ, 2006. – 256 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар