Багатьом людям
властива рольова поведінка, яка є результатом не стільки інтелектуальних зусиль
людини, скільки вмілого використання нею власних підсвідомих ресурсів.
Розрізняють такі види рольової поведінки.
Гра “мене розривають на частини” – любителі такої
поведінки охоче приймають на себе багато доручень, щоб мати можливість
послатися на велику завантаженість, як правило, вони активно включаються в
громадську роботу.
Гра “свята простота” – прибічники цієї негативної
міжособистісної гри зумисне напускають на себе наївність, що спонукає оточуючих
навчати їх і розв’язувати за них ті чи інші проблеми. При цьому, якщо гравець –
жінка, вона, звертаючись до лицарських почуттів чоловіків, може повністю
перекласти на них свої професійні обов’язки.
Гра “казанська сирота” має кілька варіантів: а) працівник навмисно тримається подалі від керівництва, аби в подальшому мати можливість послатись на ігнорування себе; б) він заявляє, що йому ніхто не допомагає – ані керівництво, ані колеги; в) указує на відсутність необхідних прав – “до мене ніхто не прислуховується”; г) зумисне напрошується на грубощі, щоб зайняти позицію “ображеної дитини” тощо.
За матеріалами посібника Логунова
М.М. Соціально-психологічні аспекти управлінської діяльності. – К.: Вид-во
НАДУ, 2006. – 256 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар